Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Між нами, Верефрі 📚 - Українською

Читати книгу - "Між нами, Верефрі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Між нами" автора Верефрі. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 26
Перейти на сторінку:


 

І я, звісно ж, не могла не помітити це. Відразу в мені з’явився холодок. Не тому, що я була ревнивою або заздрила їхній близькості, але через те, як це все виглядало. Це була ще одна гра, яку вони грали, і я була частиною цієї гри, навіть якщо не хотіла.


 

Я зібрала себе до купи і вирішила, що треба просто продовжувати роботу. Проте кожен погляд, кожен жест між ними знову і знову підсвічував те, що я намагалася не помічати. Знову й знову я ловила себе на думці, що між ними існувала більш очевидна енергія, ніж те, що я могла бачити на перший погляд. Я вирішила, що не маю права втручатися в їхню гру, але не могла перестати звертати увагу на це. Якби я була менш стриманою, напевно, я б виглядала зовсім по-іншому, але я знала, що зараз найкраще — це зберігати дистанцію і продовжувати свою роботу.


 

Меттью знову підійшов до нас, і я почувала його присутність так сильно, як ніколи раніше. Цього разу він не дивився на мене з тим звичним холодом, а навпаки — його погляд був трохи м’якшим. Але у його виразі я помітила нову цікавість.


 

— Як все йде? — він заговорив, неначе не помічаючи того, що відбувалося між ним і Рейчел, хоча це було явно на поверхні.


 

Я подивилася на нього, намагаючись не показувати емоцій.

— Все йде добре, — відповіла я спокійно.


 

Він усміхнувся, і знову в його усмішці був якийсь виклик.


 

— Гарно виглядаєш, Харпер, — сказав він тихо, майже впевнено, як і раніше.


 

Цього разу я не відповіла відразу. Я продовжувала розкладати квіти, намагаючись не звертати увагу на його присутність, навіть якщо він здавався таким реальним і близьким. Той самий Меттью-Ной, який нещодавно розмовляв зі мною і був уважним, тепер виглядав так, ніби міг без зусиль здобути мою увагу, коли цього забажає.


 

Але я була готова стояти на своєму. За кілька днів до весілля атмосфера у мене на роботі стала ще більш напруженою. Я працювала над останніми штрихами декору для церемонії, коли раптом почувся звук дверей. Я навіть не підняла голови, думала, це просто черговий постачальник квітів або ще хтось. Але коли я почула голос, я одразу впізнала його. Це був Крістіан, брат Меттью-Ноя.


 

Він увійшов в кімнату з такою впевненістю, що немов сам простір не міг йому опиратися. Я не могла не помітити, як він рухався — легкий, вільний, із шармом людини, яка звикла до уваги. Високий, з легким посмішкою, він був одягнений у елегантний костюм, але його вигляд був не таким строгим, як у його брата. Щось у ньому було більш розкутим, безтурботним, навіть трохи легковажним.


 

— Харпер, — його голос був приємним, але я помітила, що він вимовляє моє ім’я із невеликою інтонаційною зацікавленістю. Він підійшов до мене, не поспішав, ніби розумів, що я не буду його відразу ігнорувати. — Чудова атмосфера, все виглядає прекрасно, але, насправді, я не можу відірвати очей від тебе.


 

Моя перша реакція була не така, як я очікувала. Замість того, щоб просто відповісти відсторонено, я трохи затрималась на його словах. У нього було щось в погляді, який, здається, прямо шукав мого схвалення. І його захоплення моєю зовнішністю було очевидним — він дивився на мене так, як ніби я була чимось неймовірним, чимось таким, що просто неможливо ігнорувати.


 

— Ви… дуже впевнений у собі, — я відповіла, намагаючись зберегти дистанцію.


 

Крістіан усміхнувся і зробив крок ближче, не переходячи межу, але явно даючи зрозуміти, що йому цікаво більше.


 

— Я просто кажу правду. Але мушу визнати, що твій стиль — це щось неймовірне. Ті короткі сукні, вирізи… Чи завжди ти так одягаєшся? Виглядаєш приголомшливо. — його голос був настільки впевненим, що я майже не могла не звертати уваги на його слова.


 

Він явно не соромився своїх компліментів, і це було видно. Я заздалегідь вирішила, що не буду піддаватися цьому флірту, але, здається, Крістіан був більше ніж готовий до того, щоб спробувати. Його погляд не залишав мене навіть на мить, і він явно отримував задоволення від того, що викликав мою реакцію.


 

— Це мило з вашого боку, — відповіла я, намагаючись залишити тон байдужим. — Але я не впевнена, що це має значення для вас.


 

Крістіан посміхнувся ще більше, хоча в його очах з’явилася якась іронія.


 

— Не знаю, Харпер, але мені здається, що я можу змусити тебе змінити свою думку. — Його голос став ще м’якшим, трохи більш звабливим. — Ти знаєш, я б із задоволенням провів з тобою більше часу. Здається, твій смак і стиль мене дуже приваблюють.


 

Його слова, хоча й не були прямим залицянням, все одно залишали певний відбиток у моїй свідомості. Я знала, що не повинна дозволяти собі вплутуватися в гру Крістіана, але я не могла не помітити, як він невимушено робить усе, щоб я звертала на нього увагу. І це було не лише через його зовнішність, але й через його безпосередність, впевненість, яка не давала змоги уникати його.


 

Я поклала квітку в кошик і вирішила не відповідати, хоча всередині відчувала, як ці слова його залицяння проникають глибше, ніж я хотіла.


 

— Сподіваюся, ти не забудеш, що я тут не тільки для компліментів, — сказала я, намагаючись перевести тему.


 

Але Крістіан тільки посміхнувся ще раз і кивнув.

— Так, зрозуміло. Але мені все одно хочеться ще побачити тебе. Думаю, ми знайдемо час після весілля.


 

Я не відповідала. Мені було складно визначити, що саме мене дратує в його поведінці — чи це була його легковажність, чи просто те, що він здавався настільки невимушеним і впевненим, що його компліменти стали вже надто очевидними. Але, безумовно, цей момент залишався ще одним враженням, яке я не могла легко забути. Коли Крістіан увійшов до кімнати, я раптом зрозуміла, що його присутність була

не просто випадковою.

1 ... 8 9 10 ... 26
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між нами, Верефрі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Між нами, Верефрі"