Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

Флора ризикнула підняти повіки.

Високі шнуровані черевики – ось перше, що впало в очі. І темно-сірі штани з накладними кишенями, звідки виглядала чи то зброя, чи інструменти. А ще – порожня розстебнута кобура, масивна пряжка ременя із загостреними краями, магнітні ґудзики на блідо-блакитній спортивній сорочці…

Щоб подивитися чоловіку, який спустився з ґанку, в обличчя, треба було закинути голову, але Флора відчайдушно боялася. Раптом він сприйме це за образу? Вона чула не так багато про звичаї неблагополучних районів, проте в медіа регулярно розповідали про криваві інциденти, що трапилися через дрібниці або непорозуміння.

– Що таке? Злякалися? Хіба ви не знали, куди йдете? – Невідомий м’яко підштовхнув її до сходів. – Ну, тепер пізно боятися. Вештатися зараз вулицями – смертельно небезпечна ідея. – Він притримав масивні двері, покриті облупленою фарбою. – До ранку я вас не відпущу.

– Що?!

На порозі Флора знову спіткнулась, і знову її без зусиль утримали від падіння.

– Це Аві-Ейл, сімсот…

– Сімсот шість, – підтвердив співрозмовник. – Хто вам порадив наше агентство?

«Агентство? Щастя яке, це не бандитський притон!» – вона збадьорилась, усміхнулася і підняла погляд.

– Я за оголошенням…

Слова застрягли в горлі. Ліву скроню і вилицю світловолосого гіганта, що стояв перед нею, покривало хитромудре татуювання.

– Ну так, я з Асіо, – він правильно витлумачив замішання Флори. – Вам вистачить пів години, щоб змиритися з цим і перейти до суті вашої проблеми?

Усі відомості про асіан Флора отримала знову-таки з випусків новин – головним чином із кримінальної хроніки. Вони зводилися до простого висновку: якщо вам потрібно комусь пригрозити або когось позбутися, наймайте безпринципних вихідців з Асіо.

Ця маленька планета ховалась на околиці сусідньої системи і колись «прославилася» завдяки Центру генетичних досліджень, що там розташовувався. Якось у ЗМІ просочилася інформація, нібито в лабораторіях Центру намагаються створити надлюдей, причому йдеться не про поодинокі експерименти, а про масштабне впровадження біотехнологій. Здійнявся небувалий галас, і уряд миттю все прикрив. Асіо поспішили оголосити промисловою зоною, наповнили переселенцями, провели кілька піар-акцій під гаслом: «Ви такі самі, як ми» і обмежили доступ до нього майже на століття.

Але з генетикою не посперечаєшся. Тепер, через три сотні років, сімдесят відсотків асіан – зразкові машини для вбивства. Вони в кілька разів сильніші і швидші за звичайних людей, неймовірно витривалі і стресостійкі, керуються наказами, а не почуттями, і здатні зберігати холоднокровність у будь-якій ситуації.

Їхній основний недолік – низький коефіцієнт інтелекту. І емоційна загальмованість, до речі, хоча дехто називає це значною перевагою. Жителі Асіо – чудові виконавці команд, але без талановитого керівника вони – ніщо. У сфері мордобою їм ціни немає, тому злочинні угруповання охоче запрошують їх до своїх лав.

Кажуть, є особливі тренінги з дресирування асіан для служби в елітній охороні. Правда це чи ні, Флора гадки не мала. Вона лише знала, що всі вихідці з Асіо, яких показували в сюжетах Віанди, відбували або готувалися відбувати ув’язнення за кримінальні злочини.

– Досить уже, дівчино. – В темно-сірих очах асіанина відбивалася втома. – Хочете, розписку напишу, що не використовуватиму вас замість боксерської груші?

– П-п-перепрошую, – видавила Флора, відчуваючи незвичну спантеличеність.

Вона пишалася широтою своїх поглядів і сміялася зі стереотипів, але чомусь у присутності цієї людини її громадянська позиція поступалася місцем примітивним інстинктам. Вони аж кричали, що треба триматися подалі від того, хто здатний пробити скроню пальцем (спасибі репортерам за моторошну інформацію) і не здатний про це пошкодувати.

– Якщо я пораджу вам сходити в душ і обсушитись, ви знову зависнете з відкритим ротом? – байдуже запитав асіанин.

Флора відчула, як обличчя починає палати. Не від збентеження, звісно, – через хімічні домішки, що осіли на шкіру. Співрозмовник мав рацію: якщо не змити все це, дерматологічних проблем не оберешся. Під дощем дія хімікатів відчувалася слабко, а зараз, здавалося, вони забили кожну пору і повільно просочувалися в кров.

Такими темпами до ранку тіло покриється ранками та плямами. Не смертельно, проте потрапити до Торі-Ейл без довідки з медичного центру буде проблематично.

– Ні, – Флора заперечливо похитала головою, – не зависну. Я подякую вам за пропозицію і попрошу позичити мені одяг.

– Ви точно з Віанди? Зазвичай дівчата не здаються так просто.

– Просто чи ні – яка різниця? – огризнулася Флора, роздратована через власну вразливість. – Усе вирішує ваша совість, а не мої бажання.

– Справедливо. – Асіанин провів її вглиб будівлі і вказав на покриті вм’ятинами металеві двері. – Душ, пралка та сушарка. До речі, моїй совісті байдуже, який вигляд має клієнт. Хочете покритися виразками – ваше право.

– Дякую.

Але він уже розвернувся і беззвучно зник за поворотом коридору.

«А тут досить мило. Імітація паркету, шпалери з листочками, м’яке освітлення, автоприбиральник, термостат, папороті в діжках… Не схоже Аві-Ейл. Зовсім не схоже», – Флора стиснула ручку дверей і обережно потягла на себе.