Читати книгу - "Наречена з дна озера сліз, Лідія Вікола"

— І чого б то мені погоджуватися? — вирішила обрати довший шлях.

— Бо інакше ніколи звідси не вийдеш.

— От прям ніколи-ніколи? — почала вже по-справжньому злитися. І чому люди настільки самовпевнені? — Чи під цим словом ти розумієш короткий час, яким вимірюється людське життя?

— Не думай, що дуже розумна, — магістр з обережністю поставив артефакт на стіл та підійшов до пентаграми впритул. — Якщо будеш пручатись, то я можу й інші методи застосувати. Цей малюночок на підлозі містить безліч сюрпризів. З його допомогою можна зробити багато неприємних речей. Наприклад, завдати болю. Або забрати твої сили. Або вбити тебе.

Знайшов чим налякати! Погроза вбити мертвого прозвучала абсурдно, але нехай спробує. У мене, для прикладу, не вийшло.

— Ти не можеш мене вбити, — посміхнулась йому хижо, — я померла ще до твого народження.

— Не вдавай, що не розумієш про що я. Якщо тобі не подобається це слово, то перефразую: я можу припинити твоє існування. Або зробити його нестерпним, щоб ти сама благала мене про смерть. Дозволь продемонструю, що саме маю на увазі.

Він схилився і накреслив крейдою ще декілька символів на пентаграмі. А потім провів лезом по долоні і стиснув кулак, зачекавши, щоб краплі крові впали на намальовані каракулі. Кілька секунд нічого не відбувалося, але раптом моє примарне тіло охопив такий біль, якого я ще не відчувала ні за життя, ні після смерті. Мені хотілося вити і кричати, але з моїх вуст не змогло вирватися ні звуку.

Біль зник так само несподівано, як і почався. Знесилено осіла на підлогу, намагаючись не показати своєму кату, що відчуваю насправді. Він хотів мене налякати, а натомість розізлив. Тепер я точно не скажу йому, що цей план був приречений на провал з того самого моменту, як він ув’язнив мене у цій пентаграмі. Залишається сподіватися, що після того як він це усвідомить — моя «смерть» буде швидкою.