Читати книгу - "Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка"

     Естель перенесла вовчицю під бар'єр. Вона сіла під деревом, вовчиця лежала біля неї. Дівчина трохи зцілила її. Вовчиця вдячною подивилася на неї блакитними очима.
—Які у тебе гарні очі.— прошепотіла Естель гладячи вовчицю. — Пора вертати. Підеш зі мною? Треба, ще трішки, тебе підлікувати. — вовчиця піднялася і підійшла до неї і лизнула в щоку. — Тоді пішли до дому! — Дівчина посміхнулася, встала з трави, скочила на коня вовчиця поруч з нею і вони помалу рушили до замку.
   А тим часом в замку була своя історія, тому що один із жителів бачив, як Естель пішла за межі бар'єру й швиденько пішов до капітана охорони.
—Каспере, Принцеса пішла по ту сторону бар'єру! — вигукнув юнак.
   Каспер із Правителем, ще з тих часів, як світ був єдиним цілим. Високий, підтягнути, тіло в шрамах від старих ран. Русяве волосся, прямий ніс, тонкі схожі на лінію губи, суворі риси обличчя. Він повернувся до юнака.
—З чого, ти взяв, що Принцеса пішла за бар'єр? — спитав він.
—Сам бачив, — схвильовано сказав юнак. — спочатку вона стояла не рухаючись, потім різко пішла за межу.
—Щось чув? — запитав Каспер.
—Так, — кивнув юнак. — жахливий крик болю.
—Значить, принцеса пішла туди, щоб врятувати того хто там був. — пояснив йому Каспер. — Наша Принцеса, незвичайна дівчина, навіть якщо піде проти армії демонів, вони не долають її!
—Говориш так ніби зустрічав Принцесу раніше і бачив усе на власні очі!
—Хто ж знає... — прошепотіла Каспер.
   У замку разом з Айві Естель обробила та перев'язка усі рани вовчиці.
—Де вона була, що так поранилася? — спитала Айві.
—Напевне за бар'єром, добре що сюди встигла добратися! — вона дивилася на вовчицю, а вовчиця на неї.
    Вовчиця лишилася у замку. Білосніжна, прудка, швидка з блакитними очима вовчиця вирішила лишитися з Естель.
   Минали дні. Естель продовжувала досліджувати бар'єр, та коли не їздила верхи, не практикувала з мечем або луком і з магією, готувалася до весілля, як не як прес церемонію ніхто не забув. Зняття мірок, вибір тканини, зачіски, прикрас.
—Навіщо аж так, невже буде дуже велике свято? — пробурчала Естель.
—Авжеж, вони близькі друзі Правителя. — Не кожного дня Правитель зустрічає ту, з якою оберігатиме народ!
—Можливо, твоя правда та легше ж було б провести церемонію і тихо відсвяткувати з близькими.
    Після розмови Айві залишила Естель відпочивати, Перлина ( так Естель назвала вовчицю) була  коло неї. Естель лягла та поринула в сон. Цієї ночі він був не спокійний, вона оберталася то в один то в інший бік, тремтіла, як осиновий листочок, на віях бриніли сльози, з долонь зриватися лазурне полум'я. Перлина тісніше притиснулась до дівчини
—Ти, повернулася... — прошепотіла вовчиця.