Читати книгу - "Семеро підземних королів"

країні королівська влада збереглася лише у Печері: нагорі її вже давно не було. Народам набридло терпіти королів, які весь час ворогували й затівали війни. Вони повстали і скинули тиранів. Мечі перекували на серпи й коси, народи почали жити спокійно.

Плем'я людей, яке спершу населяло Блакитну країну, кудись пішло, а замість нього залишилися маленькі чоловічки, які мали смішну звичку постійно рухати щелепою, ніби вони весь час щось пережовували.

За це їх прозвали Жуванами.

То був злощасний день для Жуванів, коли в їхній країні з'явилась чаклунка Гінгема. Залізши на високу скелю, вона так пронизливо заверещала, що її почули жителі усіх довколишніх сіл і збіглися на крик І тоді дивлячись на людей, які тремтіли зі страху, злюча стара сказала:

— Я, могутня чарівниця Гінгема, оголошую себе володаркою вашої країни. Моя влада не має меж. Я можу викликати бурі і урагани…

На обличчях Жуванів з'явилась недовіра.

— Хіба ви ще сумніваєтесь?! — розлютилась Гінгема. — От я вам зараз! — Вона розкинула поли своєї чорної мантії і забурмотіла незрозумілі слова: Пікапу, трикапу, лорики, йорики турабо, фурабо, корики, морики.

Відразу ж подув сильний вітер, а на небі з’явились чорні хмари. Налякані Жувани впали на коліна і визнали владу Гінгеми.

— Я не втручатимуся у ваші справи — мовила чаклунка. — Сійте хліб розводьте курей та кроликів, але мені платіть данину: збирайте для мене жаб і мишей, п'явок і павуків — цими ласощами я харчуюся.

Жувани дуже боялися п'явок і жаб, але Гінгема була ще страшнішою, вони поплакали та й змирилися.

Гінгема вибрала для житла велику печеру, розвісила попід стелею в'язки мишей та жаб, закликала з лісу пугачів. Жували навіть близько не підходили до печери чаклунки.

Але їм потрібен був метал для кіс, серпів і плугів, а також коштовні камені для прикрас. Тому вони вели торгівлю із підземними рудокопами і в певні дні збирались біля Торгових воріт, очікуючи опівночі звуку дзвона.

Самих рудокопів Жувани ніколи не бачили. Протягом століть ті так відвикли від денного світла, що могли з'являтися нагорі лише у повній темряві, коли Жувани спали.

Бастінда так само легко, як і її сестра, захопила владу над Фіолетовою країною, яку населяли лагідні працелюбні Мигуни, котрі отримали таке прізвисько через те, що постійно мигали очима.

Чаклунка наказала побудувати собі палац, закрилась у ньому з кількома слугами та й жила там, ненависна всім.

Зате мешканцям Жовтої та Рожевої країн пощастило: владарювали над ними добрі Вілліна та Стелла. Ці чарівниці не гнобили свої народи, а всіляко їм допомагали, намагалися поліпшити їхнє життя.

Так велося у Чарівній країні впродовж століть, а потім сталася подія, на перший погляд незначна, але вона мала важливі наслідки.

В Америці, в штаті Канзас, жив невдаха на ім'я Джеймс Гудвін. Він не те що був лінивим чи дурним, просто йому не щастило в житті. За яку б він справу не брався, в нього нічого не виходило. Нарешті він купив повітряну кулю й почав підніматися в повітря під час ярмарок на втіху роззявам, з яких збирав гроші за видовище. Якось здійнявся буревій, мотузок, яким була прив'язана куля, лопнув, вітер підхопив її і заніс разом з Гудвілом у Чарівну країну.

На щастя Гудвіна, буревій закинув його у центральну частину країни, вільну від влади чарівниць. Але люди, які збіглися, побачивши чоловіка, який спускався з неба, вирішили, що це великий чаклун. Гудвін у свою чергу не став їх розчаровувати.

За кілька років він збудував чудове місто, у жителів Підземної країни виміняв велику кількість смарагдового каміння, щоб прикрасити його. Своє місто Гудвін назвав Смарагдовим, а коли за вершив його побудову він зачинився від людей у розкішному палаці і розповсюдив чутку, що він наймогутніший чародій у світі і може творити надзвичайні дива.

До відвідувачів Гудвін з'являвся в різних дивовижних подобах, які лякали людей І голос, який таємничо лунав збоку говорив усім:

— Я Гудвін, Великий і Жахливий! Чому ви відволікаєте мене від мудрих роздумів?

Гудвін намагався щосили підтримати свою славу великого чарівника. Це йому вдавалося непогано, і він зробив лише одну велику помилку: замислив захопити володіння Бастінди. Війна була короткою. Летючі Мавпи, яких мала зла фея, швидко розбили військо Гудвіна, а його самого ледь не захопили в полон. Але йому вдалося втекти. Відтоді минуло багато років, про невдачу Гудвіна забули, і навіть феї вважали його великим чарівником.

Гудвіна розвінчала маленька дівчинка Еллі, яка випадково потрапила у Чарівну країну. А сталося це так.

ПЕРША ПОДОРОЖ ЕЛЛІ У ЧАРІВНУ КРАЇНУ

ллі з батьками жила в просторому канзаському степу. За будиночок їм слугував невеликий фургон, знятий з коліс і поставлений на землю. Одного разу зла Гінгема вирішила занапастити увесь рід людський і накликала буре він страшної сили, який долетів аж до Канзасу. Але добра Вілліна знешкодила його, дозволивши йому захопити лише один фургон у канзаському степу чарівна книга розповіла їй, що під час бурі він завжди порожній.

Та навіть чарівні книги іноді знають далеко не все: у фургоні опинилася Еллі, яка забігла туди за своїм песиком Тотошком. Будиночок занесло у Чарівну країну, і він упав на голову злої Гінгеми, яка милувалася буревієм; чаклунка загинула.

Еллі опинилася в чужій країні сама, без друзів, якщо не рахувати Тотошка, котрий у Чарівній країні раптом заговорив, страшенно здивувавши свою маленьку господарку.

Але на допомогу Еллі з'явилася Вілліиа, добра чарівниця Жовтої країни. Вона порадила дівчинці йти в Смарагдове місто до великого чародія Гудвіна, який поверне її в Канзас до тата й мами, якщо вона, Еллі, допоможе трьом істотам добитися виповнення їхніх заповітних бажань Так сказала чарівна книга. Потім Вілліна щезла: відлетіла у свою країну.

А поки Еллі розмовляла з Вілліною, Тотошко, оббігавши всі околиці відвідав печеру Гінгеми й приніс звідти в зубах красиві срібні черевички, найбільшу коштовність чаклунки. Жувани, які зібрались на місці загибелі Гінгеми, запевнили дівчинку, що саме в цих черевичках захована вся чарівна сила, але яка вони не знали.

Жувани спорядили Еллі, забезпечили провізією, вона наділа срібні черевички які були саме на неї, і вони з Тотошком пішли в Смарагдове місто дорогою викладеною жовтою цеглою.

Простуючи до Гудвіна, Еллі знайшла нових друзів. У пшеничному полі Еллі зняла з кілка Страшила — опудало, яке могло ходити і розмовляти і в якого була заповітна мрія дістати розумний мозок для своєї солом'яної голови. Страшило пішов з