Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Покладіть її серед лілій 📚 - Українською

Читати книгу - "Покладіть її серед лілій"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Покладіть її серед лілій" автора Джеймс Хедлі Чейз. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 83
Перейти на сторінку:
class="book">Якийсь м’яз сіпнувся на обличчі лікаря, а ніздрі затремтіли.

— Підозрілого? Що ви хочете цим сказати? Вона померла від злоякісного ендокардиту. Його симптоми ні з чим не сплутаєш. До того ж, доктор Зальцер це підтвердив. Тут нема нічого підозрілого. Не знаю, про що ви говорите.

— Радий це почути. А що таке злоякісний ендокардит?

Бьюлі трохи насупив брови, і я був майже певний, що за мить він скаже, що не знає. Але лікар опанував себе і, напружуючи старечу пам’ять, сказав повільно, наче цитуючи сторінку з медичного довідника:

— Це прогресуюча хвороба, викликана мікробами, котрі вражають клапани серця. Часточки уражених виразкою клапанів розносяться кров’ю по всьому тілу. Шансів вижити у неї не було. Навіть якби мене викликали раніше, я б нічого не зміг зробити.

— Саме це мене й турбує, лікарю, — сказав я, приязно посміхнувшись йому. — Чому вони викликали саме вас? Адже ви не були її лікарем, чи не так?

— Звісно, що ні, — сказав він майже обурено. — Але викликати мене було цілком прийнятно, бо я живу поруч. До того ж, було б неетично, якби доктор Зальцер підписав свідоцтво сам.

— А хто такий доктор Зальцер?

Лікар Бьюлі знову почав вагатись, і рука його вкотре потяглася до жоржини. Я бачив, як палко йому хочеться, щоб я залишив його в спокої, аби він міг і далі безжурно насолоджуватися квітами. І щоб його не турбував такий здоровань, як я, забираючи час без жодної за те винагороди.

— Він завідує одним з тих дивних санаторіїв, що поруч з маєтком Кросбі, — нарешті озвався Бьюлі. — Він — друг сім’ї, тож навіть з етичних міркувань доктор Зальцер не міг би підписати таке свідоцтво. До того ж, він не є практикуючим лікарем. Тож я був приємно здивований, коли мене попросили допомогти.

Оце вже я міг уявити. Цікаво, скільки вони йому заплатили?

— Послухайте-но, лікарю! — сказав я. — Хочу відразу все з’ясувати. Я спробував зустрітися з Морін Кросбі, але вона нездужає. Перед тим, як піти звідси, хотів би уявити всю картину. Чув, що Дженет померла раптово. Ви стверджуєте, що через проблеми зі серцем. То що ж сталося? Ви були присутні в момент її смерті?

— Ясна річ, що ні, — сказав він, і в його очах знову зблиснула тривога. — Я прийшов через півгодини після того, як вона померла. Це сталось уві сні. Але симптоми були непомильні. Доктор Зальцер розповів мені, що вона страждала від ендокардиту впродовж кількох місяців. Він її і лікував. У таких випадках нічого порадити, крім абсолютного спокою. Не розумію, навіщо ви ставите так багато питань?

Він з надією поглянув на свій будинок — чи не кличе його, часом, дружина. Але вона не кликала.

— Хочу з’ясувати це суто для себе, — запевнив я його, знову посміхнувшись. — Коли ви зайшли в будинок, доктор Зальцер був уже там, так?

Він кивнув, з кожною миттю непокоячись дедалі більше.

— А хто там ще був?

— Міс Кросбі-молодша.

— Морін?

— Гадаю, що її звати саме так.

— І Зальцер провів вас у кімнату Дженет? Ви пішли туди разом із Морін?

— Так. Вони обидва зайшли зі мною в спальню померлої. Молодша... молода жінка виглядала дуже засмученою. Вона плакала.

Лікар ще раз торкнувся жоржини.

— Можливо, слід було зробити розтин, — раптом сказав він. — Але, запевняю вас, у цьому не було потреби. Симптоми злоякісного ендокардиту не сплутаєш ні з чим. Тут варто подбати про почуття рідних.

— І все ж тепер — після того, як минуло чотирнадцять місяців — ви вважаєте, що слід було зробити розтин? — із притиском спитав я.

— Строго кажучи, це таки слід було зробити, бо її лікував доктор Зальцер, який, за його власним зізнанням, є доктором природничих наук, а не медицини. Однак усі симптоми...

— Так, я це вже чув... Їх ні з чим не сплутаєш. Іще одне, доку. Чи бачили ви Дженет Кросбі колись раніше? Маю на увазі, до смерті?

Він втомлено глянув на мене, розмірковуючи, яку пастку я йому приготував.

— Бачив її в машині, але не говорив з нею.

— Тож ви бачили її недостатньо близько, щоб помітити якісь симптоми серцевої хвороби?

Він кліпнув.

— Цього я справді не зауважив.

— Наскільки розумію, у неї ці симптоми були впродовж кількох місяців. Ви кажете, що бачили її в авто. Як давно це було — коли саме ви її бачили? Чи задовго до смерті?

— Місяць, два — не пригадую точно.

— Саме це я й намагаюся з’ясувати, — сказав йому терпляче. — З такими симптомами ви би розпізнали хворобу, якби побачили дівчину перед тим, як вона померла?

— Не думаю.

— А ви впевнені, що ці симптоми були?

Він облизав тонкі губи.

— Я справді не розумію, на що ви натякаєте, — сказав Бьюлі, поволі задкуючи. — І я дійсно не можу вділити вам більше часу. Кожна моя хвилина — дорога. Прошу мені вибачити!

— Усе гаразд, лікарю! — мовив я. — Ну що ж, дякую! Пробачте, що потурбував вас. Знаєте, як це буває — я просто хотів зняти тягар з душі. Мені подобалася та дівчина.

Він нічого не сказав, продовжуючи задкувати у напрямку трояндових кущів.

— Ще одне,

1 ... 8 9 10 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покладіть її серед лілій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покладіть її серед лілій"