Читати книгу - "Беру свої слова назад"

А кого розстрілювати за друге оточення Західного фронту? Нового командувача і його штаб звинуватити в тих же помилках? Другий раз такий номер не пройде. І перший, і другий раз вказівки Західному фронту йшли з Генерального штабу, від його геніального начальника - генерала армії Жукова.

Сталін зняв Жукова з посади начальника Генерального штабу. За цим повинна була піти єдино можлива в таких випадках кара. За «геніальне» планування, за загибель восьми армій Жукова слід карати за вищою мірою. Цілком заслужив.

У 1953 році заарештований Маршал Радянського Союзу Л.П. Берія направив кремлівським вождям кілька послань. Серед іншого там згаданий досить цікавий момент: в липні 1941 року Берія врятував Жукова від сталінської розправи. А через 12 років Берія сам чекав розстрілу. Втрачати йому було нічого й брехати не треба. Навпаки, явна брехня могла лише погіршити його становище - сказали б: так ти ще й брешеш!

Так ось, у 1953 році заарештований Берія нагадав Жукову: я ж тобі життя врятував у 41-му році!

Але чого варта послуга, яка вже надана? Жуков, ясна річ, рятівника свого не згадав і для його порятунку нічого не зробив.

11 грудня 1941 року, виступаючи в Райхстазі, Гітлер повідомив цифри: за п'ять місяців війни, з 22 червня по 1 грудня, захоплено і знищено 17 332 радянські бойові літаки, 21391 танк, 32541 гармата, взято в полон 3806865 радянських солдатів і офіцерів. Це не рахуючи вбитих, поранених і тих, що порозбігалися по лісах.

50 років наші маршали й генерали оголошували ці цифри вигадками Гебельса і маренням біснуватого фюрера.

Але поступово картина прояснялася. З роками й десятиліттями офіційно визнані цифри втрат Червоної Армії за 1941 рік росли і росли, поки практично не збіглися з тими, які оголосив Гітлер. В даний час встановлено та Генеральним штабом ЗС РФ офіційно визнано, що за перші п'ять місяців війни Червона Армія втратила полоненими близько чотирьох мільйонів бійців і командирів, 20500 танків, 17 900 бойових літаків, 20 000 гармат. Одним словом, була повністю винищена, розгромлена і захоплена в полон вся кадрова Червона Армія. Крім цього, противником було захоплено 85% потужностей радянської військової промисловості. У Сталіна залишалися лише резервісти і 15% військових заводів.

Це був найстрашніший і найграндіозніший розгром в історії людства. Ганьба посилюється тим, що все це сталося на своїй землі, де, як відомо, і стіни допомагають. Сором стає нестерпним, якщо згадати, що у противника було в сім разів менше літаків і в шість з половиною разів менше танків, набагато гіршої якості, що в бойових частинах наступальних німецьких військ було від півтора до двох мільйонів солдатів.

Бойові дії Червоної Армії планував Генеральний штаб. На чолі Генерального штабу стояв генерал армії Жуков. Своєї провини за цю небувалу та неймовірну поразку Жуков не визнав. Навпаки, він оголосив себе найбільшим полководцем ХХ століття. У Жукова винні всі: від рядових солдатів до Верховного Головнокомандувача, від робітників на військових заводах до конструкторів зброї та членів уряду. Тільки ні в чому не винен начальник Генерального штабу.

Жуков подав справу так, що влітку 1941 року його не було за що розстрілювати. Його навіть знімати з посади начальника Генерального штабу не було за що. У нього все було прекрасно. За розповідями Жукова виходить, що Сталін його і не знімав з посади начальника Генштабу. Просто... Жуков сам попросив його зняти...

У листі письменникові В.Д. Соколову від 2 березня 1964 Жуков описав цей момент (Георгій Жуков. Стенограма жовтневого (1957 р.) пленуму ЦК КПРС і інші документи. С. 516). Причина, по якій Жукову довелося покинути пост начальника Генерального штабу, виявляється, не в тому, що весь стратегічний фронт звалився від моря до моря. І не в тому, що потрапив в оточення і загинув Західний фронт, і тут же при геніальному плануванні Жукова при повторенні тих самих помилок і прорахунків новий Західний фронт знову потрапив в оточення і гине, відкриваючи Гітлеру шлях на Москву. Причина відходу з поста, якщо вірити Жукову, в іншому. Сталін нібито дозволив собі говорити з великим Жуковом в недозволеному тоні. А принциповий Жуков такого не стерпів. Тут він Сталіну і заявив: «...Мені тут робити нічого. Я прошу звільнити мене від обов'язків начальника Генерального штабу!»

Сталін (якщо ці балади приймати всерйоз) знімати Жукова якраз і не збирався. А Сталін Жукову: «Та ви не гарячіться...» І тільки після цього Сталін погодився: ну гаразд, так вже й бути, знімаю тебе з посади...

Начебто для відсторонення Жукова не було причин! Начебто Жуков за розгром 22 червня не заслужив ста розстрілів! Ніби за нове оточення під Смоленськом він не заробив ганебної страти!

Минуло п'ять років, і в першому виданні мемуарів ця ж сцена була покращена. Вона описана інакше. Крім того, додано, що Сталін на великого стратега зла не мав. Звільнивши Жукова від обов'язків начальника Генерального штабу, Сталін тут же сів пити чай і Жукова поруч посадив... Але Жукову було не до сталінського чаю.

У другому виданні фрагмент зазнав нові зміни. Наприклад, Сталін, знімаючи Жукова, каже йому такі приємні слова: «У вас великий досвід командування військами в бойовій обстановці» (Спогади і роздуми. М., 1975. Т. 1. С. 358). Живий Жуков про такі компліменти нічого не розповідав. А мертвий Жуков схаменувся і додав до мемуару сталінську похвалу.

Ця сцена (як і всі інші) зазнавала подальшої трансформації. У десятому «найправдивішому» виданні роздратований Сталін, знімаючи Жукова, кидає йому образу...