Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Гайдамаки, Шевченко Т. Г. 📚 - Українською

Читати книгу - "Гайдамаки, Шевченко Т. Г."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гайдамаки" автора Шевченко Т. Г.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 16
Перейти на сторінку:
му­ки за му­ки!

Болить сер­це, як зга­даєш:

Старих слов՚ян діти

Впились кров՚ю. А хто ви­нен?48

Ксьондзи, єзуїти.

 

Мандрували гай­да­ма­ки

Лісами, яра­ми,

А за ни­ми і Га­лай­да

З дрібни­ми сльоза­ми.

Вже ми­ну­ли Во­ронівку,

Вербівку; в Вільша­ну

Приїхали. «Хіба спи­тать,

Спитать про Ок­са­ну?

Не спи­таю, щоб не зна­ли,

За що про­па­даю».

А тим ча­сом гай­да­ма­ки

Й Вільша­ну ми­на­ють.

Питається у хлоп­чи­ка:

«Що, ти­та­ря вби­ли?»

«Ба ні, дядьку; батько ка­зав,

Що йо­го спа­ли­ли

Оті ля­хи, що там ле­жать,

І Ок­са­ну вкра­ли.

А ти­та­ря на цвин­тарі

Вчора по­хо­ва­ли».

Не дос­лу­хав… «Не­си, ко­ню!»

І по­во­ди ки­нув.

«Чом я вчо­ра, по­ки не знав,

Вчора не за­ги­нув!

А сьогодні, ко­ли й ум­ру,

З до­мо­ви­ни вста­ну

Ляхів му­чить. Сер­це моє!

Оксано! Ок­са­но!

Де ти?»

Замовк, за­жу­рив­ся,

Поїхав хо­дою.

Тяжко-важко сіро­масі

Боротись з нудьгою.

Догнав своїх. Бо­ро­виків

Вже хутір ми­на­ють.

Корчма тліє з сто­до­лою,

А Лей­би не­має.

Усміхнувся мій Яре­ма,

Тяжко усміхнув­ся.

Отут, отут по­зав­чо­ра

Перед жи­дом гнув­ся,

А сьогодні… та й жаль ста­ло,

Що ли­хо ми­ну­ло.

Гайдамаки по­над яром

З шля­ху по­вер­ну­ли.

Наганяють півпа­руб­ка.

Хлопець у сви­тині

Полатаній, у пос­то­лах;

На пле­чах тор­би­на.

«Гей, стар­че­ня! стри­вай ли­шень!»

«Я не ста­рець, па­не!

Я, як бач­те, гай­да­ма­ка».

«Який же по­га­ний!»

«Відкіля ти?»

«З Ке­релівки».49

«А Бу­ди­ща50 знаєш?

І озе­ро ко­ло Бу­дищ?»

«І озе­ро знаю,

Отам во­но; оцим яром

Втрапите до йо­го».

«Що, сьогод­ня ляхів ба­чив?»

«Нігде ні од­но­го;

А вчо­ра бу­ло ба­га­то.

Вінки не свя­ти­ли:

Не да­ли ля­хи прок­ляті.

Зате ж їх і би­ли,

І я, й батько свя­тим но­жем;

А ма­ти нез­ду­жа,

А то й во­на б».

«Доб­ре, хлоп­че.

Ось на ж тобі, дру­же,

Цей ду­ка­чик,51 та не згу­би».

Узяв зо­ло­то­го,

Подивився: «Спа­сибі вам!»

«Ну, хлопці, в до­ро­гу!

Та чуєте? без го­мо­ну.

Галайдо, за мною!

В оцім яру є озе­ро

Й ліс попід го­рою,

А в лісі скарб. Як приїдем,

То щоб кру­гом ста­ли,

Скажи хлоп­цям. Мо­же, льохи

Стерегти ос­та­лась

Яка по­гань».

Приїхали.

Стали кру­гом ліса;

Дивляться - не­ма ніко­го…

«Ту їх дос­тобіса!

Які груші уро­ди­ли!

Збивайте, хлоп՚ята!

Швидше! швид­ше!

Отак, отак! І кон­фе­де­ра­ти

Посипалися до­до­лу,

Груші гни­ло­бокі.

Позбивали, упо­ра­лись;

Козакам нівро­ку,

Найшли льохи, скарб заб­ра­ли,

У ляхів ки­шені

Потрусили та й по­тяг­ли

Карати мер­зен­них

У Ли­сян­ку.52

БЕНКЕТ У ЛИСЯНЦІ

 

 

Смеркалося. Із Ли­сян­ки

Кругом засвіти­ло:

Ото Гонта з Залізня­ком

Люльки за­ку­ри­ли.

Страшно, страш­но за­ку­ри­ли!

І в пеклі не вміють

Отак ку­рить. Гни­лий Тікич

Кров՚ю чер­воніє

Шляхетською, жидівською;

А над ним па­ла­ють

І ха­ти­на, і бу­ди­нок;

Мов до­ля ка­рає

Вельможного й не­мож­но­го.

А се­ред ба­за­ру

Стоїть Гонта з Залізня­ком,

Кричать: «Ля­хам ка­ри!

Кари ля­хам, щоб ка­ялись!»

І діти ка­ра­ють.

Стогнуть, пла­чуть; один про­сить,

Другий прок­ли­нає;

Той мо­литься, сповідає

Гріхи пе­ред бра­том,

Уже вби­тим. Не ми­лу­ють,

Карають, зав­зяті.

Як смерть лю­та, не вва­жа­ють

На літа, на вро­ду

Шляхтяночки й жидівоч­ки.

Тече кров у во­ду.

Ні каліка, ані ста­рий,

Ні ма­ла ди­ти­на

Не ос­та­лись,- не вбла­га­ли

Лихої го­ди­ни.

Всі по­ляг­ли, всі по­ко­том;

Ні душі жи­вої

Шляхетської й жидівської.

А по­жар уд­воє

Розгорівся, роз­па­лав­ся

До са­мої хма­ри.

А Га­лай­да, знай, гу­кає:

«Кари ля­хам, ка­ри!»

Мов ска­же­ний, мерт­вих ріже,

Мертвих віша, па­лить.

«Дайте ля­ха, дай­те жи­да!

Мало мені, ма­ло!

Дайте ля­ха, дай­те крові

Наточить з по­га­них!

Крові мо­ре… ма­ло мо­ря…

Оксано! Ок­са­но!

Де ти?» - крик­не й схо­вається

В по­лум՚ї, в по­жарі.

А тим ча­сом гай­да­ма­ки

Столи вздовж ба­за­ру

Поставили, не­суть стра­ву,

Де що за­по­па­ли,

Щоб засвітла по­ве­че­рять.

«Гуляй!» - за­гу­ка­ли.

Вечеряють, а кру­гом їх

Пекло чер­воніє.

У по­лум՚ї, повішані

На крок­вах, чорніють

Панські тру­пи. Горять крок­ви

І па­да­ють з ни­ми.

«Пийте, діти! пий­те, лий­те!

З па­на­ми та­ки­ми,

Може, ще раз зустріне­мось,

Ще раз по­гу­ляєм.-

І пос­та­вець од­ним ду­хом

Залізняк чер­кає.-

За прок­ляті ваші тру­пи,

За душі прок­ляті

Ще раз вип՚ю! Пий­те, діти!

Вип՚єм, Гонто, бра­те!

Вип՚єм, дру­же, по­гу­ляєм

Укупочці, в парі.

А де ж Во­лох? заспівай лиш

Нам, ста­рий коб­за­рю!

Не про дідів, бо незгірше

Й ми ляхів ка­раєм;

Не про ли­хо; бо ми йо­го

Не зна­ли й не знаєм.

Веселої ут­ни, стар­че,

Щоб зем­ля ло­ми­лась,-

Про вдо­ви­цю-мо­ло­ди­цю,

Як во­на жу­ри­лась».

 

(Кобзар грає й приспівує)

 

«Од се­ла до се­ла

Танці та му­зи­ки;

Курку, яй­ця про­да­ла -

Маю че­ре­ви­ки.

Од се­ла до се­ла

Буду тан­цю­ва­ти:

Ні ко­ро­ви, ні во­ла -

Осталася ха­та.

Я од­дам, я про­дам

Кумові ха­ти­ну,

Я куп­лю, я зроб­лю

Яточку під ти­ном;

Торгувать, шин­ку­вать

Буду ча­роч­ка­ми,

Танцювать та гу­лять

Таки з па­руб­ка­ми.

Ох ви, дітки мої,

Мої го­луб՚ята,

Не журіться, по­дивіться,

Як тан­цює ма­ти.

Сама в най­ми піду,

Діток в шко­лу од­дам,

А чер­во­ним че­ре­вич­кам

Таки дам, та­ки дам!»

 

«Добре! доб­ре! Ну, до танців,

До танців, коб­за­рю!»

Сліпий вшква­рив - навп­ри­сяд­ки

Пішли по ба­за­ру.

Земля гнеться. «Ну­мо, Гонто!»

«Нум, бра­те Мак­си­ме!

Ушкваримо, мій го­лу­бе,

Поки не за­ги­нем!»

«Не ди­вуй­те­ся, дівча­та,

1 ... 8 9 10 ... 16
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гайдамаки, Шевченко Т. Г.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гайдамаки, Шевченко Т. Г."