Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Гайдамаки, Шевченко Т. Г. 📚 - Українською

Читати книгу - "Гайдамаки, Шевченко Т. Г."

198
0
14.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гайдамаки" автора Шевченко Т. Г.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 16
Перейти на сторінку:
s2">Небо нагріває.

Горить Сміла, Смілян­щи­на

Кров՚ю підпли­ває.

Горить Кор­сунь, го­рить Канів,

Чигирин, Чер­ка­си;

Чорним шля­хом за­па­ла­ло,

І кров по­ли­ла­ся

Аж у Во­линь. По Поліссі

Гонта бен­ке­тує,

А Залізняк в Смілян­щині

Домаху45 гар­тує,

У Чер­ка­сах, де й Яре­ма

Пробує свя­че­ний.

«Отак, отак! доб­ре, діти,

Мордуйте ска­же­них!

Добре, хлопці!» - на ба­зарі

Залізняк гу­кає.

Кругом пек­ло; гай­да­ма­ки

По пек­лу гу­ля­ють.

А Яре­ма - страш­но гля­нуть

По три, по чо­ти­ри

Так і кла­де. «Доб­ре, си­ну,

Матері їх хи­ря!

Мордуй, мор­дуй, в раю бу­деш

Або еса­улом.

Гуляй, си­ну! ну­те, діти!»

І діти май­ну­ли

По го­ри­щах, по ко­мо­рах,

По льохах, усю­ди;

Всіх ук­ла­ли, все заб­ра­ли.

«Тепер, хлопці, бу­де!

Утомились, од­по­чиньте».

Улиці, ба­за­ри

Крились тру­пом, пли­ли кров՚ю.

«Мало кля­тим ка­ри!

Ще раз тре­ба пе­ре­му­чить,

Щоб не повс­та­ва­ли

Нехрещені, кляті душі».

На ба­зар зби­ра­лись

Гайдамаки. Йде Яре­ма,

Залізняк гу­кає:

«Чуєш, хлоп­че? хо­ди сю­ди!

Не бійсь, не зля­каю».

«Не бо­юся!» Зняв­ши шап­ку,

Став, мов пе­ред па­ном.

«Відкіля ти? хто ти та­кий?»

«Я, па­не, з Вільша­ни».

«З Вільша­ної, де ти­та­ря

Пси за­мор­ду­ва­ли?»

«Де? яко­го?»

«У Вільшаній;

І ка­жуть, що вкра­ли

Дочку йо­го, ко­ли знаєш».

«Дочку, у Вільшаній?»

«У ти­та­ря, ко­ли зна­вав».

«Оксано, Ок­са­но!» -

Ледве ви­мо­вив Яре­ма

Та й упав до­до­лу.

«Еге! ось що… Шко­да хлоп­ця,

Провітри, Ми­ко­ло!»

Провітрився. «Батьку! бра­те!

Чом я не сто­ру­кий?

Дайте но­жа, дай­те си­лу,

Муки ля­хам, му­ки!

Муки страш­ної, щоб пек­ло

Тряслося та мліло!»

«Добре, си­ну, ножі бу­дуть

На свя­теє діло.

Ходім з на­ми у Ли­сян­ку

Ножі гар­ту­ва­ти!»

«Ходім, ходім, ота­ма­не,

Батьку ти мій, бра­те,

Мій єди­ний! На край світа

Полечу, дос­та­ну,

З пек­ла вир­ву, ота­ма­не…

На край світа, па­не…

На край світа, та не най­ду,

Не най­ду Ок­са­ни!»

«Може, й най­деш. А як те­бе

Зовуть? я не знаю».

«Яремою».

«А прізви­ще?»

«Прізвища не­має!»

«Хіба бай­ст­рюк? Без прізви­ща

Запиши, Ми­ко­ло,

У реєстер. Не­хай бу­де -

Нехай бу­де Го­лий,

Так і пи­ши!»

«Ні, по­га­но!»

«Ну, хіба Бідою?»

«І це не так».

«Стривай ли­шень,

Пиши Га­лай­дою».46

Записали.

«Ну, Га­лай­до,

Поїдем гу­ля­ти.

Найдеш до­лю… а не най­деш…

Рушайте, хлоп՚ята».

І Яремі да­ли ко­ня

Зайвого з обо­зу.

Усміхнувся на во­ронім

Та й зно­ву у сльози.

Виїхали за ца­ри­ну;47

Палають Чер­ка­си…

«Чи всі, діти?»

«Усі, батьку!»

«Гайда!»

Прос­тяг­ла­ся

По діброві по­над Дніпром

Козацька ва­та­га.

А за ни­ми коб­зар Во­лох

Переваги-ваги

Шкандибав на ко­ни­ку,

Козакам співає:

«Гайдамаки, гай­да­ма­ки,

Залізняк гу­ляє».

 

Поїхали… а Чер­ка­си

Палають, па­ла­ють.

Байдуже, ніхто й не гля­не.

Сміються та ла­ють

Кляту шлях­ту. Хто ба­ла­ка,

Хто коб­за­ря слу­ха.

А Залізняк по­пе­ре­ду,

Нашорошив уха;

Іде собі, люльку ку­рить,

Нікому ні сло­ва.

А за ним німий Яре­ма.

Зелена дібро­ва,

І тем­ний гай, і Дніпр ду­жий,

І ви­сокі го­ри,

Небо, зорі, доб­ро, лю­де

І лю­теє го­ре -

Все про­па­ло, все! нічо­го

Не знає, не ба­чить,

Як уби­тий. Тяж­ко йо­му,

Тяжко, а не пла­че.

Ні, не пла­че: змія лю­та,

Жадна ви­пи­ває

Його сльози, да­вить ду­шу,

Серце роз­ди­рає.

«Ой ви, сльози, дрібні сльози!

Ви змиєте го­ре;

Змийте йо­го… тяж­ко! нуд­но!

І синього мо­ря,

І Дніпра, щоб ви­лить лю­те,

І Дніпра не ста­не.

Занапастить хіба ду­шу?

Оксано, Ок­са­но!

Де ти, де ти? по­ди­ви­ся,

Моя ти єди­на,

Подивися на Яре­му.

Де ти? Мо­же, ги­не,

Може, тяж­ко кле­не до­лю,

Клене, уми­рає

Або в па­на у кай­да­нах

У скле­пу ко­нає.

Може, зга­дує Яре­му,

Згадує Вільша­ну,

Кличе йо­го: «Сер­це моє,

Обніми Ок­са­ну!

Обнімемось, мій со­ко­ле!

Навіки зомлієм.

Нехай ля­хи зну­ща­ються,

Не по­чуєм!..» Віє,

Віє вітер з-за Ли­ма­ну,

Гне то­по­лю в полі,-

І дівчи­на по­хи­литься,

Куди гне не­до­ля.

Посумує, по­жу­риться,

Забуде… і, мо­же…

У жу­пані, са­ма пані;

А лях… бо­же, бо­же!

Карай пек­лом мою ду­шу,

Вилий му­ки мо­ре,

Розбий ка­ру на­до мною,

Та не та­ким го­рем

Карай сер­це: розірветься,

Хоч би бу­ло ка­мень.

Доле моя! сер­це моє!

Оксано, Ок­са­но!

Де ти діла­ся-поділась?»

І хли­ну­ли сльози;

Дрібні-дрібні по­ли­ли­ся.

Де во­ни взя­ли­ся!

А Залізняк гай­да­ма­кам

Каже опи­ни­тись:

«У ліс, хлопці! вже світає,

І коні прис­та­ли:

Попасемо»,- і ти­хенько

У лісі схо­ва­лись.

ГУПАЛІВЩИНА

 

 

Зійшло сон­це; Ук­раїна -

Де па­ла­ла, тліла,

А де шлях­та, за­пер­ши­ся,

У бу­дин­ках мліла.

Скрізь по се­лах ши­бе­ниці;

Навішано тру­пу -

Тілько стар­ших, а так шлях­та -

Купою на купі.

На ули­цях, на роз­пут­тях

Собаки, во­ро­ни

Гризуть шлях­ту, клю­ють очі;

Ніхто не бо­ро­нить.

Та й ніко­му: ос­та­ли­ся

Діти та со­ба­ки,-

Жінки навіть з ро­га­ча­ми

Пішли в гай­да­ма­ки.

 

Отаке-то бу­ло ли­хо

По всій Ук­раїні!

Гірше пек­ла… А за віщо,

За що лю­де ги­нуть?

Того ж батька, такі ж діти,-

Жити б та бра­таться.

Ні, не вміли, не хотіли,

Треба роз՚єднаться!

Треба крові, бра­та крові,

Бо зазд­ро, що в бра­та

Є в ко­морі і над­ворі,

І ве­се­ло в хаті!

«Уб՚єм бра­та! спа­лим ха­ту!»

Сказали, і ста­лось.

Все б, здається; ні, на ка­ру

Сироти ос­та­лись.

В сльозах рос­ли, та й ви­рос­ли;

Замучені ру­ки

Розв՚язались - і кров за кров,

І

1 ... 7 8 9 ... 16
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гайдамаки, Шевченко Т. Г.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гайдамаки, Шевченко Т. Г."