Читати книгу - "Таємна історія Радянського Союзу, Павло Правій"

Не цурався Йосип Віссаріонович і ґвалтувати жінок. Наприклад, оперну співачку Віру Давидову. Відомо про «фавориток» вождя – балерину Ольгу Лепешинську та його особисту кухарку Варвару Жбичкіну, більше знану як Валентина Істоміна. І це не рахуючи численних машиністок та іншого жіночого персоналу.

Продовжимо про інших «старих знайомих».

Генріх Григорович (Генах Гершенович) Ягода, син єврея-ювеліра, освіта – 8 класів. Найближчий родич і соратник Свердлова, близький друг Дзержинського, один із найближчих соратників Сталіна. Був одружений на рідній племінниці – доньці сестри Свердлова. Керівник ОДПУ-НКВС.

Після арешту, під час обшуку 8 квітня 1937 року, у нього вилучено 1229 пляшок краденого вина, переважно закордонного, врожаїв 1897, 1900 та 1902 років; 11 порнографічних фільмів, 3904 порнографічних світлин і… гумовий фалоімітатор.

Хочете про жінок? Будь ласка. Коллонтай та Рейснер я залишу на потім.

Кілька рядків про Розалію Самійлівну Залкінд. В історії більше відома, як Віра Землячка. Але це псевдо жінка з багатої київської єврейської родини отримала після 1917 року. А до того її улюбленим було – «Демон», яке вона сама собі вигадала. Давня соратниця Леніна, з яким була знайома два десятки років. Керувала жовтневим переворотом у Москві. Абсолютно відповідала цьому псевдо. Маючи вищу медичну освіту, була глибоко психічно хворою. Моторошна садистка, від якої розбігалися врізнобіч навіть однопартійці. До того, що вона натворила у «визволеному» Криму восени 1920 року, ми ще дійдемо. У ролі характеристики наведу слова її однопартійця Мірсаїда Султан-Галієва: «…вкрай нервова і хвора жінка, що заперечувала у своїй роботі бодай якусь систему переконання і залишила після себе майже у всіх працівників пам’ять  «аракчеєвських часів». Безпричинне нервування, занадто підвищений тон в розмові з майже усіма товаришами, надзвичайна вимогливість.. незаслужені репресії до всіх, хто мав хоча б невелику сміливість «сміти власне судження мати» або просто «не сподобатися».. Буквально всі працівники тремтіли перед нею, не насмілюючись проігнорувати навіть найдурніших або помилкових розпоряджень» [13].

За подвиги у царині масових страт, катувань і терору проти мирного населення Землячку дуже цінував Ленін. Вона першою з жінок отримала найвищу на той час державну нагороду – орден Червоного Прапора.

До колекції – Яків Михайлович Свердлов (Янкель-Арон Міраїмович Свердлов), виходець з євреїв Нижнього Новгорода. Освіта 4 класи. Кажуть, «революційну» кар’єру починав як «кватирник» (злодій, який грабує житло, проникаючи до нього через кватирку), чому сприяли його маленький зріст і сухе, мов тріска, тіло. Уже в ув’язненні він зійшовся з «політичними». Утім, підтвердження цьому немає. Зате відомо про надзвичайну, нелюдську навіть на тлі Дзержинського і Леніна, жорстокість. Ще у 1905 році на Уралі Свердлов сформував банду, що називалася «Бойовий загін народного озброєння». Складався він з найогидніших «відморозків» типу Петра Єрмакова, котрий за наказом Свердлова у 1907 році убив товариша по партії, підозрюваного у зв’язках з поліцією й відрізав йому голову.

Лист секретаря ЦК КПРС Аверкія Арестова Микиті Хрущову про розслідування зв’язку Сталіна з неповнолітньою Лідією Перепригіною, яке проводилося у 1956 році.

Це той самий душевнохворий Єрмаков, який брав участь у розстрілі царської родини й особисто добивав поранених жінок багнетом.

Щодо психіки самого Свердлова… Погодьтеся, з 1916 року всюди тягати за собою шкуру передчасно померлого улюбленого собаки й стелити її замість нічного килимка у кремлівських покоях – поведінка, що не дуже вписується в уявлення про здорову людину. Так само, як і практичні заняття некромантією.

Свердлова боялися. «Чорним дияволом» називали його поза очі. І не лише тому, що він був одягнений з ніг до голови у шкіру: шкіряні чоботи, шкіряне галіфе, шкіряна куртка, шкіряний картуз. Цю манеру одягатися перейняли кати з ВЧК, куратором якого він був. Розглянемо тепер ще одне цікаве питання. Можна зустріти багато тверджень, що більшовицька партія була «жидівським проєктом» й за її діяльністю стояла світова жидо-масонська змова. Це вигадки, які ні на чому не ґрунтуються. Наприклад, з 23 членів і кандидатів у члени ЦК РКП(б), обраних на VІІ з’їзді 6 березня 1918 року, було: росіян – 9, євреїв – 7, латишів – 3 і по одному поляку, грузину й німцю.

Ну і Ленін, національність якого взагалі визначити неможливо. Як бачимо, аж ніяк не євреї і навіть не росіяни, а саме латиші мали непропорційно велике представництво з огляду на чисельний склад цього народу у Російської імперії. На другому місці опиняються німці. Це я для тих, хто схильний проценти вираховувати.

А от перший склад Ради народних комісарів. Про національність Леніна мовчимо. Далі йдуть: нарком внутрішніх справ Риков – росіянин; нарком землеробства Мілютін – росіянин; нарком праці Шляпников – росіянин. Наркомат з військових і морських справ очолював комітет із трьох осіб: Антонова-Овсієнка (українець), Криленка (росіянин) та Дибенка (українець).

Загалом у першому радянському уряді працювали 9 росіян, 2 українці і по 1 поляку, грузину та єврею. Плюс очільник таємної політичної поліції –ВЧК (повна назва рос. Всероссийская чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией и саботажем) поляк Дзержинський, заступником у якого був латиш Яків Петерс.

Але ж на нижчих щаблях більшовицької ієрархії, особливо в ЧК, справді було багато євреїв, – скаже хтось. Звісно. Але пояснення цьому є й воно жодним чином міфічних «жидо-масонів» не стосується. Євреї у Російській імперії були у приниженому стані. Жоден інший народ не зазнавав такої дискримінації за національною та релігійною ознакою. Відтак, багато радикальної єврейської молоді, бажаючи змін, крім національних політичних партій (Бунд), опинилося серед більшовиків і не лише: багато євреїв було у числі меншовиків, есерів, анархістів.

Те саме, до речі, стосується і латишів. Тут справа ось у чому. У Російській імперії взагалі не існувало такого визначення, як росіянин. Дивно, правда? Національність визначалася віросповіданням. Якщо ти православний християнин, то навіть будучи євреєм, китайцем, туркменом – ти вважаєшся росіянином. А решта – лютерани, католики, юдеї, мусульмани, свідки Єгови – ні. «Неруських» було позбавлено низки громадянських та економічних прав й відповідно перед усім вони ставали джерелом поповнення революцій них партій.