Читати книгу - "Нестерпний Бос, Ірен Васильєва"

Розділ 3

Елізабет здригнулася, від наполегливого дзвінка у двері.

Було близько одинадцятої вечора. І після важкого робочого дня вона нікого не хотіла бачити.

Вирішивши проігнорувати гостя лягла у вітальні на диван, чекаючи поки настирний гість з рештою піде геть. Але той, хто дзвонив, явно не збирався здаватися.

Прикрила подушкою голову, намагаючись заглушити трель дверного дзвінка.

Голова і так гуділа від постійної музики в ресторані. Так тут і вдома спокійно подихати не дають.

Сьогодні після роботи, їй знадобилося близько години, щоб хоч трохи заспокоїтися.

Вона весь час боялася побачити Шульського чи Райкера. Хоча варто було визнати, що останнім часом Томас займав всі її думки. І коли дзвінок в двері роздався знову,  їй чомусь захотілося, щоб це був саме Райкер.

Мотнувши головою, відганяючи від себе непрохані дурні думки. Чого це вона знову про нього думає? І взагалі він не стане до неї приходити. Хто вона така, щоб зацікавити такого чоловіка як він.

Та за ним череда дівчат бігає. І варто визнати, вона їм не конкурентка.

Отже, відганяючи дурні думки, все ж попрямувала відчиняти двері. Чекаючи побачити за тою свою сусідку.

І яке ж було її здивування, побачивши в дверне вічко того самого чоловіка, що так щільно засів у неї в голові.

Дівчина шумно видихнула, зробила кілька глибокий вдихів. Руки її чомусь тремтіли, коли вона все ж таки зібравшись з силами смикнула за ручку. Двері відчинилися, а разом з тим все повітря залишило її легені.

- Вже почав думати, що ти не відчиниш.

Не чекаючи запрошення Томас пройшов у квартиру, прикриваючи за собою двері.

– Я не знала, що це ти. Якби знала не відчинила би точно. - Збрехала, не дивлячись чоловікові в обличчя. Боячись, що він здогадається про її маленьку брехню.

Томас підняв одну брову.

- Чекала на когось іншого? Чи я чомусь завадив?

Елізабет чомусь здалося, що в його голосі промайнуло щось схоже на злість.

- Зовсім ні!

Вони стояли один навпроти одного обмінюючись вивчаючими поглядами.

Томас був у дорогому костюмі, краватка була відсутня, а верхній гудзик сорочки розстебнутий.

- Чим можу допомогти? - Вона спробувала посміхнутися, не дивлячись на всю знервованість і незручність ситуації.

Томас лукаво посміхнувся.

- Хіба тобі не цікаво дізнатися навіщо я завітав? - Спитав, розпливаючись в усмішці.

Елізабет намагалася вирішити проблему. Що їй хочеться більше дізнатися причину його приходу? Але визнай вона це, те саме, що капітулювати. Чи все ж таки виставити його за двері? Тим самим змити його задоволену усмішку з симпатичного обличчя.

- Навіть не знаю. Щось мені підказує, що нічого хорошого ти мені не скажеш. Так що може не варто псувати і так не дуже гарний вечір. - Вона важко зітхнула. - Я втомилася і хочу спати.

Чоловік розправив плечі, переставши посміхатися і став прямо.

- Що ж, принаймні - це чесна відповідь. - Він усміхнувся.

Цього разу він здався їй зовсім іншим. Втомленим і… якимось вимотаним. Мов його щось турбувало.

- Я не прийшов із порожніми руками. Вип'ємо? - Усміхнувшись простягнув пляшку вина. – І поїмо? – Показав на принесений ним пакет із їжею з китайського ресторану. – Сподіваюся, ти не маєш нічого проти китайської кухні?

Райкер із неприхованим інтересом спостерігав за дівчиною.

– Люблю китайську кухню.

Вона була голодна. А від їжі відмовлятися не вічли во, прав да ж?

Схопивши пакет понесла його в глиб квартири.

Задоволений собою Томас пішов слідом за дівчиною.

Влаштувавшись за кухонним куточком, спостерігав як Елізабет спритно орудує на кухні.

Швидко переклавши принесену їжу по тарілках виставила її на стіл.

- Келихи для вина? – підказав він.

- Так! Келихи для вина!

Швидко діставши келихи, влаштувалася біля столу навпроти Томаса і приступила до їжі.

- Як ти дізнався, де я живу?

– Подивився в резюме.

Елізабет хмикнула, не відриваючись від смачної їжі.

– Зрозуміло.

Райкер відкривши вино наповнив келих Елізабет.

Пригубивши напій, дівчина задоволено примружилася.

- Вино дивовижне!

Чоловік спостерігав, як вона насолоджується вечерею і обережно попиває вино, і виглядала при цьому такою сексуальною.

- А ти хіба не збираєшся скуштувати вино? - Дівчина поглядала на нього з неприхованою цікавістю.

Заперечливо мотнув головою.

- Я за кермом.