Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Тектоніка почуттів, Ерік-Емманюель Шмітт 📚 - Українською

Читати книгу - "Тектоніка почуттів, Ерік-Емманюель Шмітт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тектоніка почуттів" автора Ерік-Емманюель Шмітт. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 18
Перейти на сторінку:
не можемо це прийняти!

РІШАР: Тоді я залишу це тут.

Ставить пакети на підлогу.

РОДІКА: Ми їх не відкриватимемо! Я і так картаюся через те, що відкрила ті, які ви приносили в перший раз. Та оскільки йшлося про книжки, а Еліна обожнює літературу, то я не наважилася позбавити її їх. Відколи ж ви перейшли на дорожчі подарунки, я навіть знати не хочу, що ви там понакуповували!

І вона, хоч і роздивляється пожадливо назви престижних марок на пакетах, відштовхує їх від себе. Рішар щиро знічується.

РІШАР: Ви ж принижуєте мене...

РОДІКА: Ви мене теж...

РІШАР: Я?!

РОДІКА: Ви ніби тикаєте нас носом у наші злидні!

РІШАР: Мадам Ніколеску, я роблю вам подарунки не для того, щоби показати свою заможність, а щоб дати можливість вам побути щасливими!

РОДІКА: Подарунки — це гроші, це певна ціна. І я не можу не думати про те, що ви хочете отримати щось навзамін.

РІШАР: Наприклад що?

РОДІКА: Наприклад ви хочете сподобатися моїй доньці.

Пауза.

РІШАР: Так і є. Я хотів би сподобатись їй.

РОДІКА: Навіщо?

Пауза.

РІШАР: Бо вона збентежила моє серце.

РОДІКА: Приберіть ваші подарунки!

РІШАР: Будь ласка...

РОДІКА: Приберіть негайно!

РІШАР: Можна мені побачити Еліну?

РОДІКА: Ні!

РІШАР: Мадам Ніколеску, це вже занадто! Еліна — доросла жінка, а ваші уявлення — ніби в людини з іншої епохи!

РОДІКА: Невже? Якщо у наш час матері продають своїх доньок тому, хто запропонує більше, то я дійсно не належу до цього часу! Заради Еліни я зберігаю для неї те, що в неї є найціннішого — честь!

РІШАР (присвистує): Боже, яке застаріле слово — честь!

РОДІКА: Але не тоді, коли йдеться про юнку! (Суворо.) Месьє Дарсі, я з вами згодна — через злидні ми можемо видатися людьми з іншої епохи. Адже злидні надають надзвичайної цінності одній деталі, знеціненій нині: дівочій честі. Якщо вам хочеться звичних забавок, то залишайтеся ліпше в своєму колі й не спускайтеся сюди, до нас.

Рішар не йме віри власним вухам — у цієї жінки такі застарілі погляди! Однак він тримає себе в руках.

РІШАР: То ви забороняєте мені бачитися з Еліною?

РОДІКА: Так.

РІШАР: А Еліна з цим згодна?

РОДІКА: Я не питала в неї згоди.

РІШАР: Вона не хоче мене бачити?

РОДІКА: Я збрехала б, якби сказала, що не хоче. Навпаки, вона була б рада зустрітися з вами знову!

РІШАР: Ага! От бачите!

Він щиро тішиться. Але Родіка охолоджує його запал:

РОДІКА: Я проти ваших побачень.

РІШАР: Слухайте, мадам Ніколеску...

РОДІКА: Подивіться на себе, месьє Дарсі: ви вродливий, заможний, чарівний чоловік...

РІШАР (усміхаючись): Тобто я негодящий?

РОДІКА: Ви надто спокусливий! (Відчувається, що, коли йшлося б про неї саму, вона не встояла б перед Рішаром.) А я хотіла б, щоб моя донька встояла перед вами!

Він замислюється на мить, розвертається.

РІШАР: Я ще повернуся!

РОДІКА: Як забажаєте!

Перш ніж вийти, Рішар кидає начебто байдуже:

РІШАР: Цигарку?

РОДІКА (не подумавши): Із задоволенням!.. (Схоплюється.) Ні, дякую, я не палю.

Рішар насолоджується пасткою, до якої вона потрапила — адже у Родіки прокурений голос.

РІШАР: Не палите?

РОДІКА: Більше не палю.

РІШАР: Та невже?

РОДІКА: Так, я облишила.

РІШАР (робить висновок): Отже, іноді ви змінюєте думку. Себто я маю надію?

Родіка бурмоче щось нерозбірливо.

РІШАР (весело): До зустрічі, мадам Ніколеску!

Виходить.

РОДІКА: А подарунки?

РІШАР (з іронією): Все, пізно!

Збігаючи сходинками, він озирається і, змовницьки посміхнувшись, кидає їй пачку цигарок. Родіка інстинктивно ловить її, потім, збагнувши, що виказала себе, кидає пачку. А Рішар спускається і сміється.

Упевнившись, що він пішов, Родіка кидається до пачки і витягає звідти одну цигарку.

У дверях з’являється Еліна. Очі в неї палають. Вона підходить до Родіки.

ЕЛІНА: Він був розчарований?

РОДІКА: Вельми!

ЕЛІНА: То й ліпше! (Пауза.) А ти не надто сувора була? Не відбила в нього охоту? Він же повернеться, правда?

РОДІКА: Напевно.

ЕЛІНА: То й ліпше.

Родіка скептично дивиться на Еліну.

РОДІКА: Еліно, слухай, закохуватися не варто!

ЕЛІНА (пихато): Хіба не про це мене попросили?

7. У Діани

Рішар і Діана, кожен на окремій канапі, читають поруч.

Рішар, не в змозі зосередитися на газеті, замріяно усміхається і дивиться вдалину.

Діана це зауважує.

ДІАНА: Що таке?

РІШАР: Нічого.

ДІАНА: Слухай, там, угорі, немає нічого, чому можна було б так мило всміхатися!.. Ти можеш пояснити, що такого кумедного є в моїй стелі?

РІШАР: Я просто замислився...

ДІАНА: І про що, цікаво?

РІШАР (виправляє її): Про кого!

ДІАНА (піддається): Про кого?

РІШАР: А ти як гадаєш?

Діана хмурніє й мовчить. Це забавляє Рішара. Він провокує її, наспівуючи ім’я тієї, про кого він мріє:

РІШАР: Еліна...

ДІАНА: Ах, Еліна!.. Знову Еліна... (Спантеличено.) Зізнаюся, що не знаю, яке зі слів обрати: «ще Еліна» чи «вже Еліна». Вважаю, що ти зовсім здурів!

РІШАР: Та невже? Хіба ти ніколи раніше не бачила закоханих?

ДІАНА: Закоханих в іншу? Ні.

Пауза. Між ними можна помітити жорстоку тонку гру, що полягає у дратуванні партнера і вивідуванні його істинних почуттів.

ДІАНА: То саме це й відбувається?

РІШАР: Я не знаю.

Він підводиться, та від болю на мить зупиняється, хапається за комод, аби не впасти.

ДІАНА: Досі болить спина?

РІШАР: І так, і ні. Залежно від дня.

Він мацає поясницю, глибоко вдихає і виструнчується.

Діана із розумінням посміхається. Рішар, прагнучи спекатися незручної теми, жартує:

РІШАР: Ми такі несправедливі з нашим нещасним тілом! Коли воно вправно працює, ми б хоч раз його похвалили! Помічаємо ж ми його, тільки коли занедужаємо, а сердимося на тіло тоді, коли йому болить.

Діана стривожено киває головою і веде далі стриманим тоном:

ДІАНА: Ти бачився з Еліною?

РІШАР: Її мати — ота зміюка — відмовляється від моїх подарунків і зачиняє переді мною двері!

ДІАНА: Що ж, не дивно — вона дуже горда.

РІШАР: Недоречна гордість!

ДІАНА (двозначно): А де гордість буде доречна? Ти знаєш такі місця? (Пауза.) То ти вже не бачишся з Еліною?

РІШАР (просяявши з радощів): Чому ж, бачуся!

ДІАНА: Невже?

РІШАР: Ми бачимося потай. Вона приходить до мене у парк. І ми разом гуляємо.

ДІАНА (дещо глузливо): Романтика...

РІШАР: Я відчуваю, що вона мене кохає! Або що вже готова покохати мене! Однак...

ДІАНА (безжально насолоджується кожним його словом): Однак усе це не йде далі звичайних прогулянок...

РІШАР

1 ... 8 9 10 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тектоніка почуттів, Ерік-Емманюель Шмітт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тектоніка почуттів, Ерік-Емманюель Шмітт"