Читати книгу - "Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік"

«Боже,— подумав Рік.— Вони нізащо не поступляться». Але все ж таки знічев’я видобув із кишені куртки зігнутий удвоє каталог «Сідні», погортав його, поки не знайшов «Страус», «самці-самки», «старі-молоді», «хворі-здорові», «нові-вживані» і почав проглядати ціни.

— Новий, самець, молодий, здоровий, — провадив своє продавець. — Тридцять тисяч доларів. — Він також розгорнув свій каталог «Сідні». — Тож ви бачите, що ціна зі знижкою на тисячу доларів. Отже, ваш перший внесок становитиме...

— Я ще подумаю, — сказав Рік. — Я передзвоню, — і вже збирався покласти слухавку.

— А як вас звати, сер? — запитав стривожено продавець.

— Френк Меррівелл, — відповів Рік.

— Ще, будь ласка, скажіть свою адресу, містере Меррівелл? На випадок, якщо мене не буде в магазині, коли ви зателефонуєте.

Він вигадав якусь адресу й поклав слухавку відеофону на важіль. «Круглу суму вони правлять», — подумав він. Але люди все одно купують; видно, мають гроші. Підійнявши знову слухавку, він різко сказав:

— З’єднайте мене із зовнішньою телефонною лінією, міс Марстен. І не підслуховуйте; розмова конфіденційна, — він сердито зиркнув на неї.

— Так, сер, — проказала міс Марстен. — Уже можете набирати номер, — вона вийшла з мережі, а він залишився наодинці із зовнішнім світом.

По пам’яті набрав номер магазину, що продавав підробних тварин, де він і придбав оту ерзац-вівцю. На екрані з’явився чоловік, одягнений у біле, наче ветеринар.

— Доктор Макрі, — промовив чоловік.

— Це Декард вам телефонує. Скільки у вас коштує електричний страус?

— Як для вас, то навіть менше, ніж вісімсот доларів. І за який час ви хотіли б отримати страуса? Нам треба буде його ще складати; у нас рідко замовляють страусів...

— Гаразд, про це згодом, — перебив Рік і поглянув на годинник — доходило пів на десяту. — Усе, до побачення.

Він швидко поклав слухавку, підвівся і за мить уже стояв біля дверей кабінету інспектора Браєнта. Пройшов повз дівчину з приймальні — привабливу, з довгою до пояса косою блискучого волосся, а тоді повз Браєнтову секретарку — отого доісторичного монстра з юрського періоду, холодну та лукаву, немов якась архаїчна примара при вході до замогильного світу. Ніхто з жінок до нього не обізвався так само, як і він до них. Відчинивши внутрішні двері, він кивнув своєму начальникові, який саме розмовляв телефоном; усівшись, Рік вийняв принесену із собою специфікацію «Нексус-6» і заходився її переглядати, поки інспектор Браєнт з кимось спілкувався.

Рік почувався пригніченим. Але якщо подумати логічно, то з огляду на несподіване сходження зі сцени Дейва, він мав би щонайменше бути обережно-оптимістичним.

Розділ 4

«Мабуть, переживаю, — здогадувався Рік Декард, — щоб зі мною не сталося того самого, що з Дейвом. Анді, що зумів продірявити його лазером, з таким же успіхом продірявить і мене. Але, здається, справа в чомусь іншому».

— О, ти навіть захопив із собою оту недолугу специфікацію нової розробки мозку, — промовив інспектор Браєнт, поклавши слухавку відеофону.

— Так, до мене вже дійшли деякі чутки, — відповів Рік. — І скільки маємо тих анді? Про що дізнався Дейв?

— Поки що — вісім, — проговорив Браєнт, глянувши на дошку-планшет. — Перших двох Дейв уже встиг уколошкати.

— А решта шестеро тут у нас, у Північній Каліфорнії?

— Наскільки нам відомо. Дейв каже, що в нас. Я саме з ним і говорив відеофоном. Маю його записи; знайшов у його столі. Він каже, що це вся інформація, яку йому вдалося роздобути, — Браєнт постукав пальцем по купі аркушів паперу. Але поки що інспектор начебто і не збирався передавати Ріку записи; з якихось міркувань він сам їх гортав, насупившись і облизуючи губи.

— Наразі в мене жодного невідкладного завдання, — проявив ініціативу Рік. — Готовий узяти на себе анді Дейва.

— При перевірці підозрюваних Дейв використовував модифіковану шкалу Войґта-Кампфа, — провадив замислено Браєнт. — Ти ж розумієш, принаймні маєш розуміти, що вона не розроблена конкретно для цього нового типу мозку. Для цього типу мозку немає тесту; три роки тому шкалу Войґта удосконалив Кампф, і це все, що ми маємо, — він зробив паузу, розмірковуючи. — Дейв каже, що шкала точна. Можливо, що й так. Але я хочу, щоб до того, як ти візьмеш на себе отих шістьох... — він знову постукав пальцем по купі аркушів паперу. — Словом, тобі треба полетіти до Сієтла і переговорити з людьми з «Корпорації Роузен». Попроси їх надати тобі для тестування зразок нового мозку «Нексус-6».

— А тоді перевірити його за шкалою Войґта-Кампфа, — сказав Рік.

— Це тільки здається, що так просто, — промовив Браєнт більше сам до себе, ніж Рікові.

— Прошу?

— Думаю, поки ти летітимеш, я поговорю з керівництвом «Корпорації Роузен»,— він зиркнув мовчки на Ріка. Важко зітхнув і взявся було обгризати ніготь, але за мить уже знав, що має сказати. — Хочу поговорити з ними про можливість залучення до тестування кількох людей разом із їхніми андроїдами. Але ти цього не знатимеш. Це буде моє рішення, узгоджене з виробником. Сподіваюся залагодити справу ще до твого прибуття, — він тицьнув пальцем у Ріка, а його обличчя набрало суворого виразу.— Тобі вперше доведеться виступити в ролі старшого мисливця за головами. Дейв дуже багато знає; за спиною — багаторічний досвід.

— У мене також, — сказав Рік напружено.

— Раніше ти отримував завдання від Дейва; завжди він вирішував, що передати тобі, а що залишити для себе. Тепер ти маєш усіх шістьох, з якими він хотів упоратися сам, без твоєї допомоги, але один із них виявився спритнішим за Дейва. І його, — Браєнт повернув до Ріка аркуш паперу, щоб він міг бачити, — звати Макс Полоков. — Принаймні так він себе називає. Зрозуміло, якщо тільки Дейв не помиляється. Усе ґрунтується на припущеннях. А от модифіковану шкалу Войґта-Кампфа він застосовував тільки щодо перших трьох: до тих двох, з якими Дейв уже покінчив, а також щодо Полокова. Він саме проводив тестування; тоді Полоков і пропалив Дейва лазером наскрізь.

— Що й доводить правоту Дейва, — відказав Рік. — В іншому разі навіщо було б йому застосовувати лазер; він не мав би жодного мотиву.

— Отже, зараз ти летиш до Сієтла, — підсумував Браєнт. — Ні про що їм не повідомляй заздалегідь; я візьму це на себе. Але