Читати книгу - "Темний ліс"

Ми вас боїмося.

— Це тому, що наші думки не відкриті назовні? Але ж цього й не потрібно, аби знати, що всі вміння, яких вам бракує: обман, маніпулювання, маскування, введення в оману — ми спрямовуємо на службу вам.

Ми не знаємо, так це, чи ні. Проте навіть припустивши, що це правда, неможливо позбутися страху. У вашій Біблії згадується тварина, яка зветься змією. Якби вона приповзла до вас і сказала, що відтепер щиро й віддано служитиме вам, у вас не було б остраху й огиди до неї?

— Якби її наміри були чесними, я здолав би страх і огиду.

Це було б важко.

— Звичайно, адже вас одного разу змія вже вкусила. Після прибуття софонів і налагодження спілкування у режимі реального часу ви дуже детально, навіть надміру детально, відповідали на всі наші запитання. Більшість інформації, як-от обставини отримання першого повідомлення із Землі та процес створення софонів, цілком можна було б нам і не передавати. Спочатку ми вірили, що це ознака довіри з боку Господа. А тепер міркуємо: ми не володіємо технологією комунікації за допомогою прозорості думок та їх візуалізації, то чому ви не скористалися вибірковим підходом щодо інформації, яку нам передали?

Насправді такий варіант розглядався, проте обсяг інформації відрізнявся б не так кардинально, як ти собі уявляєш. У нашому світі способи обміну інформацією та комунікації, не засновані на технології візуалізації думок, також мали вжиток. Особливо широко це використовувалося у Технологічну еру. Проте прозорість думок стала нашим культурним і соціальним кодом. Зрозуміти це тобі так само складно, як і мені — ваш світоустрій.

— Мені складно уявити, що у вашому світі взагалі не існує обману та підступу.

Таки існують, але примітивні порівняно з вашими. Наприклад, у нашому світі під час ведення воєнних дій ворожі партії можуть застосовувати елементи маскування для приховування позицій, але якщо у супротивника з'явилися сумніви щодо конкретних точок, він просто запитує про реальний стан протилежної сторони та зазвичай отримує правдиву відповідь.

— Це неймовірно.

Ви так само незрозумілі для нас. У тебе на полиці стоїть книга «Історія трьох королівств».

— «Роман трьох царств»[5]. Ти не зрозумієш, про що там ідеться.

Я зрозумів невелику частину. Так само, як і звичайна людина, ознайомлюючись зі складною працею з математики, може зрозуміти її початкові терміни, лише докладаючи величезних розумових зусиль та сповна використовуючи уяву.

— Ця книга справді демонструє всі рівні досягнень людства у стратегічному плануванні, хитрощах та інтригах.

Проте в нас є софони, які можуть зробити прозорим усе в світі людей.

— Окрім людського розуму.

Так. Софони не можуть читати думки.

— Вам має бути відомо про існування проекту «Обернені».

Більше, ніж тобі. Він якраз має вводитися в дію. Саме тому ми звернулися до тебе.

— І яка ваша думка щодо проекту?

Ті самі відчуття бувають, коли дивишся в очі змії.

— Але біблійна змія також навчала людей мудрості. Задум проекту «Обернені» полягає в тому, щоб створити один чи кілька надзвичайно складних для вашого розуму лабіринтів. Ми можемо слугувати вам за нитку Аріадни та вказувати на вихід із них.

Через цю відмінність у прозорості думок ми сповнені ще більшої рішучості стосовно знищення людства. Допоможіть нам змести з Землі всіх людей, і ми знищимо вас.

— Господи, стиль висловлювання ваших думок насправді є значною проблемою. Зрозуміло, що він походить зі способу комунікації за допомогою обміну думок. У нашому світі, навіть якщо ми говоримо саме те, що думаємо, користуємося тактовнішим, евфемістичним стилем мовлення. Наприклад, надміру прямолінійні формулювання, щойно озвучені вами, хоча формально й відповідають ідеалам ОЗТ, здатні викликати відразу в декого з членів організації, а це може призвести до непередбачуваних наслідків. Звичайно, ви можете так і не опанувати цього мистецтва.

Саме висловлення перекручених думок у людському суспільстві й особливо у літературних творах робить справжній лабіринт із обміну інформацією… Мені відомо, що ОЗТ нині на межі краху.

— Так сталося тому, що ти покинув нас. Останні два удари були фатальними. Фракція редемптористів припинила своє існування, і тільки адвентисти ще підтримують функціонування Організації. Вам достеменно відомо про це. Проте насправді фатальним ударом була втрата надії. Через твоє відчуження вірність братів Господу піддається серйозним випробовуванням. Щоб зберегти цю відданість, ОЗТ потребує негайної підтримки Господа.

Ми не можемо передавати вам технології.

— Про це не йдеться. Все, що потрібно, — лише поновити повідомлення за допомогою софонів.

Це цілком можливо, проте найперше, що слід зробити ОЗТ, — це виконати наказ, який ти щойно отримав. Ми передали його Евансу незадовго до загибелі, він переслав його тобі, але через зміну пароля ти не впорався.

Руйнівник ІІ згадав про декодований лист і уважно його перечитав.

Завдання зовсім не складне, чи не так?

— Не надто складне. А воно справді важливе?

Воно вже тоді було важливим, а внаслідок запуску проекту «Обернені» набуло ще більшої ваги.

— Чому?

Текст якийсь час не з'являвся перед очима Руйнівника.

Евансу була відома причина, але він вочевидь не ділився цією інформацією ні з ким. І він мав рацію. Це велика удача. Тож ми не можемо сказати тобі, чому так сталося.

Руйнівник мав надзвичайно вдоволений вигляд.

— Господи, ти навчився хитрувати! Це великий прогрес!

Еванс багато чого нас навчив, проте ми ще на початковій стадії опанування цих знань. За його словами, це відповідає рівню вашої п'ятирічної дитини. Наказ, який він вам переслав, містить одну з навичок, яку ми не в змозі опанувати.

— Ви говорите про вимогу не привертати до задуму надмірної уваги, не афішувати реалізацію цього плану силами ОЗТ? Якщо мета справді важлива, це природна стратегія.

Для нас це складне завдання.

— Гаразд. Я подбаю про реалізацію задуму згідно з вимогами Еванса. Господи, ми доведемо свою лояльність.

* * *

У безмежному океані інформації в інтернеті загубився віддалений край, а в цьому далекому краї захований ще віддаленіший острівець, і ось у найвіддаленішому куті найдальшої глушини того закинутого в далеч забутого клап-тика — у самісінькій глибині куточка, схованого найдалі з усіх, що існують