Читати книгу - "Мала, Олекса Мун (Alexa Moon)"

— Ні, — перебиває. — Зараз повернуся.

Єфим йде, а я здивовано дивлюся в порожнечу дверного отвору, через який він щойно вийшов.

Що значить ні? У в чому тоді йти?

Закриваю холодильник та падаю на стілець.
Настрій впевнено летить униз. Як парашутист із дірявим парашутом... Немає жодного шансу, що воно повернеться до колишнього стану. Далі тільки земля, залитий асфальт і мої розбиті надії, які я невпинно відшкрібатиму знову і знову, намагаючись вдихнути в них життя.

Чому саме сьогодні все відчувається настільки гостро? Зараз би покурити…

— Ось, ти одягнеш це! — Єфим заходить на кухню й простягає мені картонний пакет. — Чорний колір відмінно контрастуватиме з твоєю шкірою. І накрути волосся. Легка хвиля. Не потрібно жодних голлівудських локонів.

Він так упевнено каже все це. Вселяє власну думку, перекреслюючи мої недоречні примхи. Єфим прав. Ми йдемо не на молодіжну тусовку, а на закритий захід. Де навколо будуть його солідні друзі та їхні супутниці у дорогих прикрасах. Я його осоромлю, якщо прийду в тій бежевій сукні. Його взяла. Буде чорна сукня.