Читати книгу - "Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта"

- Звісно, ​​брате. Шкода, що я не міг діяти відкрито, чим накликав на себе ваші підозри. Зараз же я готовий відповісти на всі запитання.

- З мого боку лише одне: чому на церемонії прийняття престолу ти голосував за лорда Бальтазара? Поясниш?

- Я знав, хто з членів Ради, що ще не голосували,  віддасть перевагу Бальтазару, і прорахував, що з моїм голосом чи без, тобі не перемогти. Отже, я вирішив отримати довіру Бальтазара, щоб мати можливість і далі стежити за ним.

- А смерть Бовема? - не втрималася я і висловила питання, що не давало мені спокою. - Він бачив тебе на стайнях в Араті, коли на нас зірвалися коні. А щойно розповів про це, то був убитий разом із усіма свідками. Я дивом тільки врятувалася. Навіщо Бальтазару приховувати твою присутність в Араті?

- По-перше, не всіма свідками: адже на Дарка не робили замах. По-друге, Бальтазар приховував не моє перебування в Араті, а своє. Бовем бачив і його.  І якщо хлопець згадав про мене, значить, міг згадати і про нього. А Бовему дядько... Лорд Бальтазар навіював до того аж тричі.

- Тричі? Так багато? - здивувалася я. - Коли він вкрав мою записку, щоб заманити нею Арденса на стайні - це раз, а інші рази?

– Крадіжка записки для провокації – це було втретє, саме тому Бовему було так погано. Адже навіювання не проходить безслідно. Перший раз був одразу після твого прибуття до Академії...

- Той камінь! -  я згадала обставини нашого неприємного знайомства з хлопцем. - То Бовем не від стрибків своєї магії його кинув у мене?

- Ні, то справа рук Бальтазара. Він знав про історію твого роду, оскільки саме він вкрав закінчення рукопису з дому твого діда, і вже тоді припускав твою ключову роль у відродженні Серця. Пізніше він переконався, простеживши за розвитком ваших непростих стосунків з Арденсом. Але Арденса, самі розумієте, дістати важче. Тому другий замах на тебе, Анно, не змусив довго чекати.

- Ти говориш про напад у Ріці, у "Білому єдинорозі"? - уточнив Арденс.

- Ні, саме той випадок був організований дійсно спонтанно нижчими виконавцями. Наступний замах стався на стайнях. Я маю на увазі, коли Анну з Бовемом ледь не затоптав кінь. Кінь, якого налякали ментальною магією.

Анна сприймала цю подію як випадковість. Я був там, бо стежив за Бальтазаром. Бовем же побачив і мене, і дядька, - "батьком" Аларай Бальтазара явно не збирався називати, - ось Бальтазару і довелося примусити його забути. Потім був випадок із запискою. І ось, у Драковій фортеці вчетверте Бальтазар вже не наважився навіювати, оскільки чергове застосування цього методу могло не подіяти повною мірою або звести хлопця з розуму, а тоді вже контролювати його пам'ять стало б взагалі нереально. Тому дядько поспішно зважився на радикальні заходи.

- Гаразд. Але про Фелікса ти кому розповів? - голос Арденса вже був менш настороженим. Я відчувала, що  він вірить братові.

- Мені, - відповів замість Аларая Багратіон. - Я про це вже говорив Анні. Заспокойтесь. Ви можете повністю довіряти Алараю. Він розслідує змову понад двадцять років і я повністю в ньому впевнений. Він ще в свої дванадцять  вирахував, хто його справжній батько, але весь цей час був вірний мені. І я вважаю його своїм сином, як і вас двох.

Що ж до Арденса з Анною... Я давно помітив, що в Арденсі особливо сильно проявилася давня кров. Один його дракон чого вартий! Вгадайте, у кого теж був такий? Або ж, хто його знає, можливо, і той самий? Правильно, у Драка Всемогутнього. І, вочевидь, не випадково дракониця Анни така схожа на драконицю Арати. Анно, на останній сторінці рукопису є ілюстрація... Адже ти навіть не уявляєш, як виглядала твоя дракониця? Ось, відкрий і помилуйся.

Я ж згадала світіння нашої з Арденсом крові у Ріці...

- Що ж, виходить, що наші з Арденсом почуття продиктовані нашою кров'ю?

- Ну що ти. У цьому вся складність. Якби все було так просто, ще мої пращури додумалися б перевезти весь ваш рід назад і знайомили б всіх ваших дівчат із своїми синами. Та я особисто вкрав би тебе відразу після твого народження і ростив разом з Арденсом! Але все значно складніше. Кров змусила вас зустрітися, решта – лише ваш шлях. І навіть я боявся в нього втручатися, адже вам недостатньо було просто познайомитися і вступити у стосунки. Навіть шлюб не став би гарантією відродження Серця, якби у вас самих при цьому серця не повністю належали один одному – без сумнівів, тягаря історії та інших перешкод. Тому, коли ти, Арденсе, звернувся до мене з проханням про Відбір, я висунув ті зустрічні умови, щоб Анна позбулася ненависті до нашого роду.

Яким ще проханням?

І, Всевидячий! Я ж зовсім забула про Відбір! Ми стільки з Арденсом пережили, що Відбір порівняно з усіма неприємностями здавався лише незначною перепоною. Тепер же, коли великі потрясіння залишилися позаду, він знову закривав шлях до нашого спільного майбутнього. Ну ні! Не знаю я, наскільки стародавній звичай Відбору (хоч тепер, схоже, вже знаю), але я з ним точно не збираюся миритися. І хай Багратіон чи Рада магів хоч слово вставлять наперекір, ми з Арденсом тут таку культурну революцію влаштуємо, що Червона лихоманка й поряд не встане!

- До речі, про Відбір, - знову підбадьорився Аларай. - Коли ж наступний етап? Не терпиться довести його до кінця!

А я вже почала вважати Аларая другом... Ех, ось перед тим, як іти війною на імператора і Раду магів, на Алараї і потренуюсь...

Арденс з усмішкою притримував мене за плечі, здається, насолоджуючись моїм обуренням. Та Аларай, здавалось, абсолютно не помічав навислої над ним загрози і безтурботно продовжив:

- Відбір займе ще три місяці. І це чудово. Адже краще, щоб ми зіграли весілля після вашого з Анною, хоча з нареченою я вже й визначився...