Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Пси господні, Марчін Швьонтковський 📚 - Українською

Читати книгу - "Пси господні, Марчін Швьонтковський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пси господні" автора Марчін Швьонтковський. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 89 90 91 ... 112
Перейти на сторінку:
Не сумніваюся, що по дорозі чоловік знайдеться. Або в Релінґені.

– Невже не було б швидше і простіше знайти його в Касселі? Нагадаю, що Лотарингією досі править Шарль Водемон, католик і союзник імператора. Ви ж не хочете, щоб вас змусили навернутися?

– Ні, звичайно, ні, але...

– Тоді ви самі бачите, – досить брутально перебив її герцог, якому явно це не подобалося, – що я не можу дозволити вам цього божевілля!

– Дозволити? – вигукнула Катерина, в якій прокинувся бунтарський дух. – Наскільки я знаю, ваша високість не мій батько, щоб мені щось забороняти.

– Я герцог!

– Не мій, – крижано відповіла вона.

Вільгельм постукав нігтем по келиху, явно незадоволений таким поворотом розмови.

– Я не маю ні часу, ні бажання вступати з вами в незручні переговори чи пояснення, – тихо, ніби сам до себе, промовив він, не дивлячись на дівчину. Вираз його обличчя зовсім змінився, герцог явно нетерпляче дивився на неї. – У мене на думці інше: завтра-післязавтра Густав Адольф прийме бій. Ми влаштуємо це іншим чином.

Перш ніж Катаріна встигла щось відповісти, Вільгельм взяв дзвоник, що стояв на столі, і голосно подзвонив. Через задні двері до кімнати увійшли троє чоловіків: Міліус і двоє солдатів у смугастих штанях і темно-синіх дублетах. Герцог кивнув. Високий, дуже блідий алхімік без слів підійшов до Катаріни. Шенк рушив з-під дверей, сягаючи по меч, але шлях йому одразу ж перегородили алебарди солдатів. Міліус встав перед герцогом, тримаючи шляхтянку за лікоть.

– Перевір її.

Вільгельм махнув рукою, все ще не дивлячись на Катаріну.

– Отут? – Худий почервонів. – Перед народом? Перед слугами? Чи не досить на сьогодні виступів? Чому б нам одразу не оголосити про нашу діяльність в друкованому вигляді?

– Не бурчи.

– Немає мови.

Герцог насупився.

– Сьогодні всі взяли на себе сміливість не слухати мене. – Він підвівся. – Гаразд, відведемо їх до інших. Тільки швидше, я хочу спати.

Міліус міцніше стиснув лікоть Катаріни, солдати забрали у Шенка рапіру та кинджал і схопили його за плечі. Через задні двері їх вивели з кімнати і повели вниз по бічним сходам. Герцог пішов за ними. І найманець, і дівчина намагалися боротися, але це було марно. На мить Катаріна хотіла покликати на допомогу, але зрозуміла, що ніхто в усьому палаці, окрім самого герцога-хазяїна і, можливо, його камергера, не втрутиться в таку справу. Тож вона уважно озирнулася, шукаючи шлях до порятунку, але довгі пальці Міліуса з несподіваною силою стиснули її лікоть.

– А в чому справа? Ви не можете бути ввічливішим! Я ж збираюся їхати до того Касселя, – буркнула вона до герцога.

– Якщо поїдеш, то тільки в мішку, – спокійно відповів той, – час для переговорів минув, графиня.

Шенк промовчав.

Блукаючи деякий час безлюдними темними коридорами, зустрічаючи лише запізнілих слуг, які в паніці тікали від них, вони нарешті дійшли до невеликої бічної кімнати в підвалі без яких–то оздоб, в тій частині замку, яка колись призначалася на казарми. В дверях стояло аж троє охоронців, кожен тримав пістолет.

Вони зайшли всередину, де панувала напівтемрява. Крім кількох скромних ліжок і стільців, в приміщенні майже нічого не було. Катаріні знадобилося кілька секунд, щоб зрозуміти, що, а точніше, хто ці дивні фігури на стіні навпроти дверей – люди, прив'язані до дощок. Один із солдатів приніс з коридору додатковий ліхтар, і вона змогла розгледіти їхні обличчя. Першим в'язнем був замурзаний чоловік з півдня із занедбаною бородою і довгим нестриженим волоссям, другим – блідий, дуже худорлявий блондин із чималими вусами. У обох був кляп у роті.

У цей момент Катаріна зрозуміла, що Шенка залишили в коридорі

1 ... 89 90 91 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пси господні, Марчін Швьонтковський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пси господні, Марчін Швьонтковський"