Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Новий світ. Провидиця. Книга 2" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 89 90 91 ... 157
Перейти на сторінку:
Глава 23.

Спочатку у всіх перевірили рівень сили та її спрямованість і відправляли здавати теорію. З легкістю відповіла на всі екзаменаційні запитання. І мене попередньо зарахували на два факультети, як я й хотіла. З цілительства була тільки теорія. А от на бойовому факультеті ще перевіряли навички володіння зброєю та рукопашну. Хлопці мене розглядали, як дівчину, яка випадково тут затесалася.

А крім магістра Яліна, на полігоні було ще троє, з них упізнала тільки одного. Він прийшов працювати, коли Януш закінчував своє навчання. Нас поділили на пари, і мій напарник поморщився, побачивши мене. Але щойно зійшлися врукопашну, перестав кривлятися і став адекватно реагувати і намагався встигнути за мною. У підсумку відрахували всього парочку за загальною сумою балів. А нас відправили в гуртожиток заселятися. Кастелян мене впізнав, тільки коли прочитав прізвище в документах.

— Рінвер! Пам'ятаю твоїх братів, а ти такою малою була. Дай хоч подивлюся на тебе. Витягнулася кішечка. Для тебе є на вибір дві кімнати, в одній жити вдвох і ремонт свіжіший. Але туалет й душ на поверсі. Або під дахом одномісна, але потребує невеликого ремонту і гарного прибирання. Але зі своїм санвузлом і душем. Поруч загальна кімната, теж потребує прибирання і ремонту. Але там буде затишно, якщо зможеш зробити. Судячи з погляду, дах. Я правий?

— Так, сер.

— Удачі! Якщо потрібні дошки для ремонту, видам без проблем.

— Дякую! Допомогу залучати можна?

— Так.

— Чудово, братів відловлю і одного артефактора з п'ятого курсу.

Піднялася до своєї кімнати і подивилася майбутній фронт робіт. Одразу зателефонувала братам і попросила допомогти з ремонтом і наведенням затишку. Вони сказали, що будуть за півгодини. А я після них набрала Давида.

— Привіт, студенте!

— О, сестричко, привіт—привіт! Ти вже в гуртожитку? Обрала під дахом жити. Мудро.

— Допоможеш?

— Так. Зараз прийду, ти поки пил прибери і сміття.

Хлопці прийшли разом. Я якраз закінчила побутовими заклинаннями порядок наводити.

— Так, тут простіше все нове купити! — вигукнув Давид — Я коли свою кімнату ремонтував, там хоч не сипалося нічого... А тут труха на трусі! Хіба що підлогу можна оновити, а все інше розсиплеться, щойно магію застосуємо.

— І що мені робити? — я запитала, дивлячись на братів.

Братики обійняли і сказали очевидне:

— Зараз замовимо тобі нове. Недорого й коштуватиме. Ліжко, стіл, стілець, шафа, кошик очисний для білизни.

— Мені ось цікаво, чому в академії кошики, а вдома пралка і сушарка?

— Кошик на невеликий об'єм розрахований, інакше занадто дорого його експлуатація виходить і дешевше хорошу пральну машину купити з сушкою.

За фактом ще довелося свою постільну притягнути і купу дрібниць для затишку. Килим, плед і кілька м'яких іграшок перенесла з фортеці. З меблями ми теж швидко впоралися. Я навіть фіранки повісила, щоб сонце не сліпило вранці.

— Мило і затишно, — сказав каштелян. — А диванчик ви теж купили?

— Дідусь віддав мені і крісла, і навіть килим. Він заодно вдома меблі оновив. Книжкову шафу батько Алекса віддав і настільну лампу.

— Їй тут десять років жити, — резонно зауважив Дерек — має ж бути затишно. Мала, ти форму отримала? Розклад?

— Я приніс, — сказав каштелян, — що не зробиш для цього малятка. Тим паче вона так тут оновила з вашою допомогою. Ви ж це потім залишите академії?

— Якщо це все доживе до кінця її навчання, звісно залишимо.

У мене навіть невеликий чайничок і чашки з'явилися, завдяки матері Алекса. І потайна полиця, холодильник у книжковій шафі. Усе це вдалося зробити за один день. А на навчання тепер тільки через півтора місяця. Оглянула кімнату й подивилася на братів і Давида.

— Не дрейфуй, не розтягнуть, — заспокоїв Давид. — Сюди тепер тільки ти зможеш зайти. Навіть у загальну вітальню зможеш сама налаштовувати доступ.

Просто кивнула.

— Тоді навіщо я з собою валізу тягаю?

— Так сильно хочеш з'їхати від нас? — Дерек ще й бровами пограв.

Фиркнула і розсміялася. Повернулася додому. Брати жили з сім'ями в батьківській хаті, адже будинок дуже великий. Діти одразу налетіли на мене й оточили.

— Ти залишишся з нами?

— До осені, а потім в академію.

— Ура! — багатоголосий радісний крик.

— А хто хотів на озеро поїхати? — запитала моя мама.

— Так, Лія з нами поїде! — заявив старшенький син Дерека Стів.

— Не потрібно за неї вирішувати, — сказав суворо Дерек, — у сестри можуть бути свої плани. Їй нарешті на побачення можна ходити.

— Ну побачення це не на цілий день, тож я все встигну.

Тим паче Алекс в іншому місті і комусь доведеться мотатися порталом. Ми, подумавши, вирішили влаштовувати собі побачення в різних містах. Коханий пам'ятав, що сусіди цікавляться мною, і відкриваючи портал, я кричу де я. За собою Алекс теж відчував постійне стеження. Зловити хто це, ні він ні його колеги не могли поки що.

— Про що задумалася? — запитав батько.

— Поки сусіди хочуть мене забрати, я загроза для вас.

— Нехай тільки спробують, — Ронбер хруснув кулаками.

— Януше, можеш допомогти подивитися?

Він тільки кивнув, і ми присіли на диван.

— Що конкретно шукаємо?

— Давай спочатку загалом карту мого життя.

Заплющивши очі, занурилися в дар. Варіацій не було, була одна лінія чітка і ясна. На ній були спроби викрадення, але вони були якісь нечіткі, наче хтось так і не вирішив остаточно і виглядали вони якось дивно.

— Хм, я раніше такого не бачив. Бачиш, навіть колір інший, сірий. Немов рішення ще не ухвалене. Хоча сама лінія долі яскрава.

— Бачу. Може, дар зробив черговий стрибок у розвитку? Або через те, що ми підсилюємо одне одного?

— Усе може бути. Гарні у вас плани з Алексом, мені подобається.

— Ну що там? — запитала мама.

— Усе буде добре, — сказав брат, — Лія відстежуватиме зміни. — Поки що чітко загрози не видно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 89 90 91 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"