Читати книгу - "Чоловіки, що ненавидять жінок"

Лісбет Саландер сиділа за комп’ютером і обдумувала враження, залишені зустріччю з Мікаелем Блумквістом. За своє доросле життя вона ніколи раніше нікому не дозволяла переступати поріг свого будинку без спеціального запрошення, а вдостоєних такого можна було перелічити на пальцях однієї руки. Мікаель же безсоромно вдерся просто в її життя, а вона відповіла всього лише дуже слабким протестом.

І мало того — він з неї посміявся.

Як правило, у таких випадках вона знімала пістолет із запобіжника, хоч би в думках. Проте з його боку не відчувалося ані найменшої загрози чи ворожості. У нього була причина всипати їй по перше число, навіть заявити на неї до поліції, якщо він здогадався, що вона зламувала його комп’ютер. А він навіть це звів до жарту.

Це була найбільш дражлива частина їхньої розмови. Мікаель, здавалося, свідомо не почав розвивати цю тему, і вона зрештою не стрималася й почала сама:

— Ти сказав, що знаєш, як я діяла.

— Ти — хакер і побувала в моєму комп’ютері.

— Звідки тобі це відомо?

Лісбет навіть не сумнівалася в тому, що не залишила ніяких слідів і що її вторгнення можна було виявити тільки в тому разі, якщо б серйозний експерт служби безпеки сканував жорсткий диск тієї самої миті, коли вона входила в комп’ютер.

— Ти зробила помилку.

Він пояснив, що вона процитувала варіант тексту, який був виключно в його комп’ютері, і ніде більше.

Лісбет Саландер довго сиділа мовчки. Нарешті вона підвела на нього позбавлені будь-якого виразу очі.

— Як ти діяла? — спитав він.

— Це таємниця. Що ти збираєшся зробити?

Мікаель знизав плечима:

— Що я можу зробити? Можливо, мені слід було б поговорити з тобою про етику і мораль, а також небезпеку копирсання в чужому особистому житті.

— А хіба всі журналісти не це роблять?

Він хитнув головою:

— Так, звичайно. Саме тому в журналістів є комісія з етики, яка дотримується моральних аспектів їхньої роботи. Коли я пишу про мерзотника з банківської сфери, я не торкаюся, наприклад, його сексуального життя. Навіть якщо жінка, яка підроблює чеки, лесбіянка або ловить кайф від сексу зі своїм псом, я не пишу про це. Навіть негідники мають право на приватне життя, і взагалі, людям дуже легко нашкодити нападками на їх стиль життя. Ти розумієш, що я маю на увазі?

— Так.

— Отже, ти робиш замах на недоторканність особи. Моєму працедавцеві ні до чого знати, з ким я трахаюся. Це моя особиста справа.

Обличчя Лісбет Саландер прорізала крива посмішка:

— Ти вважаєш, мені не слід було про це згадувати.

— У моєму випадку це не має особливого значення. Про наші з Ерікою стосунки знає півміста. Річ у принципі.

— У такому разі тобі, можливо, буде цікаво дізнатися, що в мене теж є принципи, які відіграють роль моєї власної комісії з етики. Я називаю їх «принципи Саландер». Для мене мерзотник завжди залишається мерзотником, і якщо я можу нашкодити йому, розкопавши про нього якесь лайно, то він тільки того і заслуговує. Я просто відплачую.

— Гаразд, — усміхнувся Мікаель Блумквіст. — Я міркую майже подібним чином, але…

— Але коли я складаю звіт про особисті обставини, я ще враховую те, яке враження на мене справляє людина. Я не безстороння. Якщо людина здається доброю, я можу на дещо заплющити очі.

— Правда?

— У твоєму випадку так і було. Про твоє сексуальне життя можна було написати цілу книжку. Я, наприклад, могла б розповісти Фруде, що Еріка Берґер у минулому входила до «Клаб екстрим» і у вісімдесяті роки балувалася БДСМ.[49] А враховуючи ваш з нею сексуальний зв'язок, це могло б навести на деякі думки.

Мікаель Блумквіст зустрівся з Лісбет Саландер поглядом. Трохи згодом він подивився у вікно і розсміявся:

— Ти справді працюєш серйозно. Чому ж ти не включила це до звіту?

— Ви з Ерікою Берґер дорослі люди і вочевидь добре одне до одного ставитеся. Те, що ви робите в ліжку, нікого не обходить, а розкажи я таке про неї, це могло б лише нашкодити вам або дати кому-небудь матеріал для шантажу. Хто знає — з Дірком Фруде я не знайома, і матеріал цілком міг потрапити до рук Веннерстрьома.

— А тобі не хотілося давати Веннерстрьому інформацію?

— Якби мені довелося вибирати, за кого вболівати в матчі між ним і тобою, я б, либонь, опинилася на твоєму боці.

— У нас з Ерікою… наші стосунки…

— Мені наплювати на ваші стосунки. Але ти не відповів мені, як збираєшся вчинити з інформацією про те, що я зламала твій комп’ютер.

Він витримав майже таку ж довгу паузу, яку зазвичай витримувала вона, і лише потім сказав:

— Лісбет, я тут не для того, щоб з’ясовувати з тобою стосунки. І не збираюся тебе шантажувати. Я тут для того, щоб просити тебе допомогти мені з розслідуванням. Ти можеш відповісти «так» чи «ні». Якщо ти відмовишся, я знайду когось іншого і ти більше ніколи про мене не почуєш. — Він трохи подумав і посміхнувся їй: — За умови, що я не спіймаю тебе знову в моєму комп’ютері.

— І це означає?

— Ти знаєш про мене дуже багато чого — дещо з цього особисте і приватне. Але шкоди вже завдано. Я тільки сподіваюся, що ти не збираєшся використати свою обізнаність на шкоду мені або Еріці Берґер.

Вона відповіла йому позбавленим будь-якого виразу поглядом.

Розділ 19

Четвер, 19 червня — неділя, 29 червня

Мікаель провів два дні, вивчаючи свій матеріал і чекаючи повідомлення про те, чи виживе Хенрік Ванґер. Він підтримував постійний контакт із Дірком Фруде. У четвер увечері адвокат прийшов до нього додому і повідомив, що на цю хвилину криза, схоже, минула.

— Він слабкий, але мені сьогодні дозволили з ним трохи поговорити. Він хоче якнайшвидше побачити вас.

У результаті напередодні свята літнього сонцестояння, близько години пополудні, Мікаель поїхав до лікарні Хедестада і відшукав відділення, де лежав Хенрік Ванґер. Тут шлях йому перепинив розсерджений Бірґер Ванґер і начальницьким тоном заявив, що відвідувачів до Хенріка Ванґера не пускають. Мікаель спокійно залишився стояти, роздивляючись муніципального радника.

— Дивно. Хенрік Ванґер послав по мене і чітко повідомив, що хоче зі мною сьогодні зустрітися.

— Ви не член сім'ї, і вам тут нема чого робити.

— Ви маєте рацію, я справді не член сім'ї. Проте я дію за прямою вказівкою Хенріка Ванґера і підкоряюся виключно його наказам.

Справа цілком могла дійти до бурхливої перепалки,