Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Безмірна залежність 📚 - Українською

Читати книгу - "Безмірна залежність"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безмірна залежність" автора Лола Астра. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 89 90 91 ... 104
Перейти на сторінку:
гаманець, — він дивним чином знайшовся!

Ілля вдоволено посміхався. Навіщо він це зробив? Щоб не платити? Або щоб перевірити мене?

— Дуже добре, можеш вважати мене меркантильним стервом, — сказала я, вириваючись вперед.

У вухах дзвеніло. Ну, чому, чому все не могло бути ідеально? Тепер Ілля думає, що мені потрібні його гроші, що я жадібна! Чому я образилася? Адже він казав, що любить свободу дій, а я не пройшла його перевірки.

Я розвернулася і різко обняла його. Ілля відразу ж притиснув мене до себе.

— Пробач мені. Я так хочу бути такою ж сильною і вільною, як ти, але у мене не завжди виходить.

— Я знаю і бачу, що ти намагаєшся, але ще сильно залежиш від думки оточуючих. Тобі важливо, хто що подумає, якщо дізнається, що ти заплатила за цю каву, а не я. Але насправді це не має ніякого значення.

— Ти маєш рацію, ти у всьому правий. Як же добре ти знаєш це життя. Суспільство тисне на мене зі своїми кліше, немов воно краще знає, що мені потрібно. Але ж ми щасливі разом, і це найголовніше.

— Абсолютно вірно, люба, так і є. До того ж, ти повинна пам'ятати про особливості мого характеру. Мені різні ідеї можуть прийти в голову, і я хочу, щоб їх завжди підтримували.

Ми знову почали обніматися і цілуватися, конфлікт було вичерпано, і на душі знову стало легко і світло. Але попереду на нас чекала розлука — ми наближалися до станції метро.

Їхали мовчки. Ілля стояв і стежив за тим, аби не ввійшли контролери, а я сиділа в його навушниках і слухала музику. Іноді ми переглядалися, і він посилав мені повітряні поцілунки. А один раз нахилився, щоб поцілувати, і передав язичком мені свою жуйку. Як в перший день зустрічі. Ставало сумно. І безнадійно. Занадто багато перешкод було на нашому шляху, щоб ми змогли бути разом. А з іншого боку, ще місяць назад я б нізащо не повірила, що ми зустрінемося. Але це диво сталося. Все ж мрії збуваються — тепер я це точно знала. Я подарувала Іллі свободу, і він повернувся. Дивовижна, найпрекрасніша історія кохання.

— Я все думаю, де б ми могли зайнятися прощальним сексом, — сказав Ілля, озираючись на всі боки, коли ми вже були в аеропорту.

— Ніде, і взагалі, мені вже час проходити контроль. Залишилася година до вильоту.

— Давай посидимо трохи, — сказав Ілля, і ми сіли на лавочку.

Він щось розповідав, жартував, але я його не чула. Земля йшла з-під ніг, мені було душно, неспокійно. Як я тепер без нього?

— Запрошую тебе до себе в гості, — трохи відчужено сказала я, знаючи, що з Іллею неможливо будувати плани, що майбутнє разом вельми туманне і сумнівне. Але Ілля мав знати, що я буду на нього чекати.

— Спасибі, мила, мені дуже приємно це чути, — промуркотів він, і мені було цього достатньо.

— Що ж, мені вже час, — я підвелася, — де тут паспортний контроль?

— Так от він, — сказав Ілля, розвернувши мене на сто вісімдесят градусів.

— Так близько? — прошепотіла я.

— Так, люба, зовсім поряд, — Ілля взяв мене за руку, і ми попрямували до стійки.

Всього один рух — показати свій паспорт і квиток, зробити один крок, — і назад шляху вже немає.

— О Боже, — з моїх очей потекли сльози.

— Кохана, ти чого? — Ілля почав цілувати мене. — Не хвилюйся, поверну я твої десять євро, коли приїду до тебе, навіщо через це плакати!

Я розсміялася, але нова хвиля сліз знову змила мою посмішку.

— А якщо я теж зараз почну плакати? Га? — запитав Ілля, цілуючи мої мокрі щоки. — Ми ж все навколо своїми сльозами заллємо.

— Ти правий. Вже час, — я спробувала взяти себе в руки і простягнула службовцю аеропорту паспорт і квиток.

Він перевірив мої документи і повернув їх, тепер я повинна була стати до черги на паспортний контроль. Туди Ілля вже не міг йти. Але він все ж заступив за межу і почав несамовито мене цілувати.

— Я кохаю тебе, — прошепотів він.

– І я кохаю. Я напишу, коли приїду.

— Звичайно, напиши.

І все ж нам довелося відірватися одне від одного, і я відпустила його руку. Назавжди?

Ілля стояв за лінією весь час, доки я була в черзі, а потім проходила контроль. І ось я його пройшла. Мені потрібно було повернути за ріг і зникнути. Я подивилася на Іллю: він послав мені повітряний поцілунок. Сльози знову покотилися по щоках. Я ніколи не зустріну нікого хоч віддалено схожого на нього. Чому ми не разом? Чи є у нас шанс?

— Я люблю тебе, — прошепотіла я, а Ілля намалював в повітрі сердечко.

І я пішла. Це потрібно було зробити.

Я довго потім плакала, спочатку в терміналі, потім в літаку. Невже кінець? Ні, благаю, Господи, ні! Я не зможу без нього. Він найкращий. Тільки його люблю. Ілля! Іллюша!

XIV — Розв'язка
Частина перша

І ось настав момент істини: зникне Ілля після нашої зустрічі чи ні? Коли літак приземлився, й я опинилася в рідній Україні, я відразу ж запустила інтернет, щоб перевірити, чи не додав він мене в чорний список. Ні, на щастя, не додав.

Я поїхала до тітки, побула у неї кілька годин і вирушила на вокзал: мені потрібно було повертатися додому. У поїзді я вирішила написати Іллі:

«Я вже в поїзді, їду додому. Все добре. Незвично якось без тебе. На добраніч».

Було страшно. Я знала, що Ілля відповість, але

1 ... 89 90 91 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безмірна залежність», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безмірна залежність"