Читати книгу - "Плавучий острiв"

— Ось, — сказав якось Фрасколен своїм товаришам, — ось ті ускладнення, яких я побоювався…

— А що нам до всіх цих чвар! — відповів Пеншіна. — Хіба вони завдають нам якої шкоди? За кілька місяців ми прибудемо до бухти Магдалини, наш ангажемент закінчиться, і кожний з нас ступить на тверду землю… маючи мільйончик у кишені…

— Якщо не скоїться ще якогось лиха! — підхоплює незгідливий Себастьян Цорн. — Хіба на цій плавучій озії можна бути певним завтрашнього дня? Після того, як наразились на англійський корабель, на нас напали хижаки, після хижаків — навала новогебрідців, після тубільців…

— Доки ти будеш крякати, наче ворона? — вигукує Івернес. — Замовч, або ми заткаємо тобі дзьоба!

Усе ж дуже шкода, що шлюб Танкердон-Коверлі не відсвяткували призначеного дня. Новий зв’язок поєднав би обидві родини, напруження становища само собою ослабилось. Допомогло б, безперечно, і втручання молодого подружжя… Так чи інакше, загальне збудження невдовзі вщухне: вибори мають відбутися 15-го березня.

Тепер і комодор Сімкоо вживає заходів, щоб зблизити між собою обидві частини міста. Але його просять не втручатися в те, що його не стосується. Йому доручено вести плавучий острів, хай він і веде! Йому треба уникати мілин і рифів, хай же це й робить! А політика зовсім не його справа.

І комодор Сімкоо змушений взяти це до уваги. В зв’язку з виборчою кампанією розпалюються й релігійні пристрасті, і духівництво — йому не слід було цього робити — втручається в політику більше, ніж то йому пасує. А вони жили досі у добрій злагоді, протестантська церква й католицький собор, пастор і епіскоп!

Що ж до газет, само з себе зрозуміло, що вони включились у боротьбу. «Нью-Геральд» підняла зброю за Танкердона, «Старборд-Кронікл» — за Коверлі. Чорнило ллється потоками, і можна чекати, що до нього долучиться й кров! Нове лихо! Хіба не досить вона зросила незайману землю Стандарт-Айленду під час битви з новогебрідськими дикунами?

Загалом більшість мільярдян цікавиться насамперед долею наречених, чий роман перервався на першому розділі. Але що можна зробити, щоб забезпечити їхнє щастя? Стосунки між двома частинами міста припинились. Ані прийомів, ані запрошень, ані музикальних вечорів! Якщо так триватиме, інструменти Мандрівного квартету візьмуться цвіллю у футлярах, і наші артисти отак, заклавши руки в кишені, одержуватимуть свої неймовірні гонорари.

Головного інспектора, дарма що він і не зізнається в цьому, точить смертельна тривога. Становище його фальшиве, він сам це добре усвідомлює і докладає все своє уміння й розум, щоб подобатися і тим, і тим — а це вірний спосіб не подобатися нікому.

На дванадцяте березня Стандарт-Айленд значно наблизився до екватора, хоч ще й не досяг тої широти, де на нього чекатимуть пароплави з бухти Магдалини. Вони ще не запізнюються, але вибори, призначені на 15-е, можливо, відбудуться до їхнього прибуття.

Поки що представники і правої, й лівої частини міста провадять і так і сяк попередній підрахунок голосів. І за всіма прогнозами виходить, що голоси поділяються нарівно. Жодний кандидат не матиме більшості, коли будь-яка сторона не відмовиться від кількох голосів. Але ці голоси тримаються свого кандидата так міцно, як зуби в щелепах тигра.

Напередодні голосування збудження виборців іще зростає. Про те, щоб порозумітися, не може бути й мови. Прибічники Джема Танкердона й Нета Коверлі уникають зустрічатися навіть на вулиці. Вже зовсім не ходять з одної частини міста до іншої. Мешканці і тої, і другої не йдуть далі Першої авеню. Мільярд-Сіті перетворився на два ворожих міста. Єдиний, хто бігає в розпачі туди і сюди, схвильований, засмучений, знеможений, весь спітнілий, подаючи добрі поради праворуч і ліворуч і одержуючи лише образи звідусіль, це головний інспектор Калістус Менбар. Двічі чи тричі на день він виринає, як корабель без керма, в залах казино, де квартет ще більше дотинає його своїми марними розрадами.

Що ж до комодора Сімкоо, він обмежується тими обов’язками, що йому визначено. Він веде плавучий острів згідно з затвердженим маршрутом. Почуваючи відразу до політики, він ладен погодитися на будь-якого губернатора. Його офіцери, так само як і офіцери полковника Стюарта, виявляють повну байдужість до питання, яке баламутить усі голови. Стандарт-Айленду аж ніяк не загрожують воєнні заколоти.

А поки що рада нотаблів без кінця засідає в мерії, де час минає в обговореннях, суперечках і сварках. Справа доходить до особистих образ. Поліція змушена вдатися до деяких застережних засобів, бо люди з ранку до вечора юрмляться перед будинком муніципалітету й часом чутно бунтівничі вигуки.

В той час повсюди рознеслася вельми сумна новина: учора перед Уолтером Танкердоном, що з’явився до особняка Коверлі, зачинено двері. Нареченим заборонено зустрічатися, і якщо вже їхнє весілля не відсвяткували до нападу новогебрідців, хто наважиться запевнити, що воно будь-коли здійсниться?

Нарешті настало 15 березня. У великій залі муніципалітету починаються вибори. Бурхливий натовп заповнює сквер, як. колись населення Рима збиралось перед квіриналом, де конклав обирав нового папу[139].

До чого ж призведе останнє обговорення кандидатур? Попередні розрахунки так само вказують на те, що голоси поділяться нарівно. Що станеться, коли представники правої частини не зрадять Нета Коверлі, а лівої — так само будуть підтримувати Джема Танкердона?

Великий день настав. Між першою й третьою годиною звичайне життя на Стандарт-Айленді зупиняється. Натовп із п’яти чи шести тисяч чоловік хвилюється, наче море, під вікнами муніципалітету. Вони чекають наслідків голосування в раді нотаблів, наслідків, про які негайно буде повідомлено телефоном