Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

історії цілої не дістали, лише малі якісь частини з грецьких рукописів, багато-бо листків з книги видерто було. Пише ж той Стефан Саваїт Віршотворець при кінці історії і таке, кажучи: "Не сховаю мовчанням, що мені достовірний пресвітер повідав. Муж той вельми був добродійним, сирієць родом і мовою, великим бажанням охоплений був навчитися грецької мови. І з великим трудом учився Псалтиря грецького, але не міг навчитися добре вимовляти грецькі слова і вирази, через що журився немало. Одного ж разу, коли він заснув, явився один з убитих преподобних отців тих, на ім'я Анастасій, саном протодиякон, про нього ж вище (говорить Стефан Саваїт) згадував, який був пресвітерові тому дружній, і спитав про причину журби його. Пресвітер же розповів про тупість розуму свого, що не може грецької добре навчитися мови. Преподобний Анастасій, що явився, усміхнувся і сказав до пресвітера: "Відчини уста свої і покажи язик свій". Коли пресвітер те зробив, святий Анастасій хусткою якоюсь чистою обтер язик його, очистив від якогось жиру і болота і невидимим став. Збудившись же, пресвітер зразу пізнав, що вміє грецьку мову, і відтоді почав говорити грецькою і книги грецькі добре читати, наче справжній грек, і дякував Богові і святим його угодникам.

У той самий день пам'ять святої мучениці Фотини Самарянки, з нею ж бесідував Христос при криниці. Дивись про неї у Пролозі.

І святих мучениць семи жінок: Олександри, Клавдії, Євфрасії, Матрони, Юліянії, Єфимії і Теодосії, які були у граді Аміси, що при Понті Євксинському, у піч вогненну за Христа вкинені.

Місяця березня в 21-й день

Пам'ять преподобного отця нашого Якова, єпископа-ісповідника

Про цього преподобного Якова инших писань не знайшовши, лише це, в Пролозі написане, маємо і знаємо, що з юних літ постницьке полюбив життя, став монахом й умертвлював себе постом, чуванням і злостражданням. Віддавався Божественних книг писанню, очистивши розум свій спершу молитвою від чистого серця, тоді єпископського сану сподобився. У роки ж іконоборців [Місяцеслов розповідає, що за царювання Копроніма примушували його відмовитися від поклоніння чесним іконам, але він не покорився] багато напастей перетерпів, гоніння ж, і вигнання, і невимовні біди, голод і спрагу, й иншого багато такого, що на нього злочестиві понавигадували. У тих-бо різних муках і в лютому томлінні блаженну свою душу передав у руки Бога, задля якого до смерти подвизався і від якого прийняв Царство Небесне, навіки радіючи.

У той самий день пам'ять святого отця нашого Кирила, єпископа Катанського

Він був з Антіохії родом, учень святого апостола Петра, якого апостол поставив був єпископом Катанським у Сицилії. Добре ж і боголюб'язно випасав свою паству, невірних до віри Христової приводячи і чуд багато діючи, з них же одне згадаймо. Було джерело у місці тому, гірку мало воду, святитель же Божий Кирило помолився до Бога, змінив гіркоту джерела того в солодкість. Це побачивши, один еллінський начальний ідолослужитель увірував в Христа, а з ним й инших багато увірували. Після цього, глибокої старости дійшовши, святоліпним сном смерти спочив, і покладений був на острові тому чесно, подаючи зцілення тим, що до нього з вірою приходили.

Цього святого Кирила Мінологіон Грецький, який велінням царя Василія Порфирогена написаний, називає не Кирилом, а Вірилом, кажучи: "Пам'ять святого Вірила, єпископа Катанського".

У той самий день пам'ять святого отця нашого Томи, патріярха Константинограда

Цього святого нашого Тому за великі чесноти, і досконалий розум, і благочестя дияконом великої Царгородської церкви поставив преподобний отець наш, у чудах великий патріярхИоанПостник, і сакеларієм його учинив за царювання Маврикія. Після переставлення святішого Иоана і блаженного Киріяка, який після нього був патріярхом, поставлений Тома святий був патріярхом Константинопольської церкви за царювання Фоки-ката, і керував престолом своїм добре, пасучи бадьоро словесне Христове стадо. У дні ж патріяршества його сталося чудо у краю Галатійському таке. У деяких тамтешніх градах був похід з хрестами і литіями. Хрести великі, що їх несли, самі від себе силою дивною і нестримною хиталися, один до одного вдарялися, билися і ламалися. Про те чудо стало відомо всюди, святіший патріярх Царгородський Тома прикликав з краю того святого Теодора Сикеота, мужа ясновидного і чудотворця, і питав його про чудо те і що могло воно прознаменувати? Святий Теодор сказав, що справді чудо було, але що могло знаменувати, сказати відмовлявся, кажучи, що не відає тої недовідомої таємниці. Тоді святіший патріярх Тома впав йому в ноги з проханням і таким смиренням своїм переконав старця провістити майбутнє. Сказав старець, що те хрестів самих від себе хитання, биття і ламання знаменує великі біди і розруху Церкви Божої і те, що на Грецьке царство і зовнішні, і внутрішні вороги наступають. Зовні-бо тяжке має бути варварів нашестя, всередині ж христоімениті люди, вірою розділившись, самі себе почнуть гонити, розбивати і нищити, через те багато храмів Божих опустіють і зруйнуються — усе ж те має бути незабаром. Це ж чуючи, патріярхнастрашився вельми і просив преподобного помолитися за нього до Бога, аби взяв душу його скоро з тіла, швидше, ніж прийде провіщена розруха, аби не бачити йому таких бід, які на Церкву насуваються. На короткий час затримався ще преподобний Теодор у Царгороді в церкві святого Стефана. Розхворівся патріярх і послав до преподобного, який у келії замкнувся і постив, сповіщаючи про хворобу свою і просячи, аби швидку для нього в Бога кончину випросив. Святий же відмовлявся і не хотів — послав знову патріярх Тома блаженний до нього прохання належне, бажаючи перед нашестям бід на Церкву звільнитися від тіла. І хоч не хотів преподобний Теодор, вчинив волю святішого патріярха Томи, помолився до Бога про кончину його і послав до нього, кажучи: "Чи велиш, щоб я прийшов до тебе, чи там обидва побачимося перед Богом?" Відповідав через посланця Тома святий: "Не переривай, отче, мовчання свого, досить мені, як ти сказав, що там обидва побачимося перед Богом". І в той-таки день святіший патріярх Тома перед вечірньою годиною, радіючи, розлучився з тілом і відійшов до Господа, за царювання того ж Фоки. Після переставлення святого Томи прийняв престол Сергій, диякон тої ж великої Церкви, який спочатку був правовірним, але пізніше розбестився і став начальником єресі монотелетської, тобто єдиновольницької, яка неблагочесно сповідувала єдину волю в Христі Господі, про неї ж у житії преподобного Максима Ісповідника точніше написано. Настали ж і біди на Церкву, розділення, руйнування, катування і гоніння єретиків на правовірних.