Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 90 91 92 ... 134
Перейти на сторінку:

Думки гарячково танцювали в голові. Перед очима Джеймса стояла та сама картина: тіло містера Робустсона запаковують у поліетилен. Нудотний звук блискавки, що закривається.

Дзвінок з уроку повернув його до реальності. Він буквально зірвався з місця, швидко закинув у рюкзак підручники; в кінці коридора йому вдалося наздогнати Марісу.

- Стривай, - Джеймс торкнувся худого плеча, і дівчина обернулася.

- Джеймсе?  - заплакані очі, бліді губи, почервонілий ніс. Фул-хаус.

- Як ти? Тримаєшся?

Маріса прийняла його і тут же відсторонилася, витерла сльози зім'ятою хусткою.

- Дякую, Джеймсе. Я просто ... я просто не знаю що думати, - трохи помовчавши, вона додала. - Пітер не дзвонив? Він...він сказав мені його не турбувати.

Джеймс напружився, почувши в її голосі той самий безпристрасний, неживий тон, що чув у голосі Пітера. У такому стані він застав одного вночі. Пітер ледве думав, що говорить і робить.

- Поки-що ні. Вони з Томом залишаться в нас деякий час. Мій батько запросив їх пожити з нами кілька днів. Тим більше, що мій дядько у від'їзді і є вільна кімната…

Він не встиг закінчити фразу: статна білявка в огидній яскравій блузі, через яку дівчина скидалася на отруєне яблуко, з’явилася зовсім поруч з ними. Джеймса занудило.

- О привіт, Джеймсе. Марісо. Вигляд у тебе не дуже, - він не зрозумів до кого саме зверталася Пола, але не встиг перервати її. - Слухай, в мене буде вечірка сьогодні ввечері. Приходь, буде весело. 

На якусь мить йому відняло мову.

- Якщо хочеш і ти приходь, - Пола вишкірилася у бік Маріси, але посмішки не вийшло.

- Дякую, та я пас, - відказала дівчина і покрокувала геть.

- Це просто смішно…Марісо, стривай!

Джеймс хитнув головою в бік білявки і наздогнав Марісу за кілька кроків.

- Їй було б непогано інколи користуватися головою, - проторохтів він, крокуючи поруч з дівчиною.

- Так, це буває корисно. Для всіх, - ледь помітно всміхнулася Маріса і обережно витерла залишки сліз на щоках. - Не хвилюся за мене. Я буду в порядку.

- Хотів би я сказати те саме про себе.

- Ти теж будеш в порядку, Джеймсе. І дякую тобі.

- За що?

- За те що не залишаєш друга в такий час.

- Ні, звичайно, ні, я б його не залишив, - запевнив Джеймс. - Він зараз з Томом і з моїм батьком, і я буду поряд. Ти ж знаєш.

- Добре. Він такий...він не заслужив такого і я хотіла сказати, що так навіть краще.

- Що краще?

- Що з ним поряд буде справжній друг. Хтось, хто справді його розуміє, - Маріса затулила очі хусткою і побрела геть. Джеймс бачив, як дрібне тремтіння трясе її плечі. Вона знову плакала.

~~~

Коли Джеймс виходив із будівлі школи, він міг думати тільки про те, що до того моменту, коли йому доведеться дивитися в очі Пітеру, залишилося зовсім небагато часу. Він не знав, що побачить в очах друга, який уже втратив обох батьків, не знав, що сказати йому при зустрічі, і боявся остаточно зіпсувати їхню дружбу.

Він не відразу це зрозумів, але через цілий навчальний день до нього дійшло - він не відчував найважчого погляду з усіх. Поли не було у класах. Невже вона й справді змінила розклад через загрозу Френсіса? До чого ж тоді було її дивне запрошення?

Джеймс не хотів поспішати до порожнього будинку; він зробив невеликий гак, заїхавши до лавки букініста, продавця старовинних книг, про що говорила вивіска. Містер Хейз повинен був залишити деякі підручники для нього і Джеймс заїхав їх забрати.

Все що завгодно, аби не повертатися додому раніше ніж це конче необхідно.

Букініст, зморшкуватий і незграбний темношкірий дід у простому одязі, не ставив зайвих питань і відразу віддав Джеймсу необхідне. Проте каламутні старечі очі з цікавістю дивилися на відвідувача, і Джеймс на мить відчув цей важкий погляд на собі, ніби хтось ще в цій кімнаті дивився на нього.

- Все як Вільям просив, - усміхнувся старий одними губами, Джеймс лише кивнув у відповідь, відганяючи думки. Перед ним лежав товстелезний фоліант у потертій обкладинці без назви та кілька тонших книжок. - Готуєте есе для коледжу, юначе?

"Відьомство в середні віки", - миттєво прочитав Джеймс назву верхньої книги.

- Так дякую. Те, що потрібно, - подякував Джеймс продавцю. - Це ваш магазин, сер?

- Клич мене Теренсом, юначе. Так і є, я тут господар, - Джеймсу здалося, але останнє слово власник крамниці вимовив з гордістю та трохи зверхньо.

1 ... 90 91 92 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"