Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Шматками зрізаної тканини батько обгорнув уламок пісковика і жбурнув його в тунель, сподіваючись, що чудовисько кинеться за принадою. Один момент здавалося, що це спрацювало. Неназиваний повернувся на звук і кинувся до тунелю, але зупинився. Я звернув увагу, що розміри входу в тунель більші, ніж розміри гігантського пуголовка, і не схоже, щоб його було вирито просто зараз. Свіжа земля була тільки там, де перебували ми. Ба більше, краєм тунелю йшло щось, що нагадувало кам'яну кладку, але, як я не намагався, мені не вдавалося краще розгледіти її в напівтемряві.

Почувши тихий звук, я обернувся і побачив, що Саєб дістає моток мотузки, узятої з корабля, а батько відкриває торбинку, в якій був птах. Якимось дивом він виявився неушкодженим. Можливо, Єдиний і справді охороняє чарівних птахів.

Ім'я вибрався з клітки. Скоса поглядаючи на чудовисько, він розім'яв лапи і обтрусився. Саєб майстрував на кінці мотузки петлю, зав'язуючи її морським вузлом. Я спробував пригадати, чи є вгорі придатне дерево, щоб закріпити мотузку, але нічого не міг згадати. Мені здавалося, що навколо будови розстеляється гола земля. У нас була всього одна спроба - після того, як птах покине захисний купол, він не зможе повернутися. Про те, щоб перемогти Неназиваного під землею за допомогою звичайної зброї, не варто було й думати. Ми могли тільки розлютити його, і тоді ця махіна просто поховає нас під купою землі та каміння. Тоді як зараз чудовисько виглядало миролюбно і було налаштоване просто перекусити.

Цікаво, чим воно харчується під землею? Я так і не знайшов відповіді.

Кріді, побачивши наші приготування, підібрався ближче і з цікавістю дивився на дії Саєба. Мабуть, він був єдиним із нас, не рахуючи птаха, хто міг би врятуватися втечею.

У разі, якби нам вдалося підняти нагору мотузку і закріпити її там, наші шанси були б непоганими. При уважному розгляді, захисний купол майже повністю перекривав стовбур шахти, що утворилася під час осипання землі, не даючи чудовиську проникнути туди, де ми всі перебували. Гігантському пуголовку залишалося тільки чекати на виході з підземного тунелю. Зараз мої очі звикли до напівтемряви і я міг краще роздивитися вхід у тунель.

Напівкруглої форми, трохи більше трьох ліктів заввишки, він був дещо вищим за захисний купол. Розміри ж чудовиська не перевищували двох з половиною ліктів заввишки, тож воно могло переміщатися в тунелі, хоча розвертатися було, напевно, незручно. Мабуть, тунелями пояснювалася швидкість його переміщення під землею. Залишалося загадкою, яким чином воно могло спричинити обвал, але цю загадку нам, можливо, ніколи не вдасться розгадати.

Оскільки у нього не було доступу до шахти, ми могли, принаймні так здавалося, безперешкодно підніматися по стіні шахти, якби там були відповідні опори. Але єдиним, кому був під силу підйом, був моторний Кріді з його гострими кігтями. Зараз він був зайнятий тим, що витягав з речмішка одного з матійців, який ще не отямився, Цар-гармату, яку той ніс із собою.

Здається, я зрозумів його задум. Міцний циліндр, протягнутий у мотузяну петлю, було простіше закріпити серед валунів. Але очевидно, що птах не зможе підняти таку вагу. Ще питання, чи зможе він підняти на таку висоту мотузку.

Кріді з Цар-гарматою перебрався до Саєба і знаками показував йому закріпити циліндр у нього на спині. За допомогою ножа, Саєб змайстрував з ще одного мотка мотузки і шкіряних ременів упряж із закріпленою на ній зброєю, яку волохата істота могла зняти й одягнути. Після виходу із захисного поля, Кріді також не зможе повернутися, і помилка, ймовірно, коштуватиме нам життя.

Коли перша частина плану сформувалася, залишилося питання, що робити з полоненими. Зібравшись біля дальньої від чудовиська стіни, ми перемовлялися пошепки. Ніхто не бажав бранцям жахливої смерті в пащі чудовиська, але й тягнути з собою ворогів, які можуть завдати удару в спину, було б нерозумно. Вирішили залишити їх тут, під захистом Цар-гармати, залишивши мотузку, якою вони, за вдалого збігу обставин, могли б вибратися. Із собою вирішили взяти тільки одного, щоб показував дорогу.

Гігантський пуголовок, здавалося, заснув. Він жодного разу не зробив спроби прорватися крізь бар'єр або іншим способом дістатися до смачної здобичі. Мені здавалося, що він досить розумний, щоб усвідомлювати марність таких спроб, і просто вичікує слушного моменту, щоб атакувати. За сигналом, птах злетів угору, несучи в дзьобі мотузяну петлю. Минуло кілька довгих хвилин, перш ніж зверху впав камінчик - умовлений сигнал, що все гаразд. Мотузка звисала вздовж стіни, і наступним етапом плану був підйом Кріді.

Разом зі зброєю, Саєб закріпив другий моток мотузки на випадок, якщо з першим щось піде не так. Також він витягнув зі своїх запасів мотузяну драбину, і закріпив на упряжі. Вийшла значна поклажа. Поки все йшло гладко, тільки не вірилося, що чудовисько просто так відпустить свою здобич. Кріді зробив кілька пробних підходів, піднімаючись на два лікті вгору і спускаючись назад. Батько сказав йому не торкатися мотузки, що звисала, - напевно, вона трималася на чесному слові, але Кріді вона, схоже, і не була потрібна.

Батько пошепки дав команду приготуватися до бою. Ми не знали, який саме бій на нас чекає, тож Саєб і Конфідус стали біля кордону купола з мечами, а я взяв метальний ніж, з яким мене навчили поводитися. Мені здалося це найбільш доречним, адже до цілі була значна відстань. Сер Тангрет, який пошкодив ногу під час падіння, підвівся на одне коліно, тримаючи важкий уламок каменю.

За сигналом батька, Кріді почав підйом. Щойно він подолав межу захисного купола, чудовисько стрепенулося, його антени заворушилися й витягнулися в бік утікача. Наступної миті з однієї з них зірвалася блискавка і вдарила в Кріді. Удар прийшовся в ліве плече. Запахло паленою шерстю, але Кріді, повискуючи від болю, продовжував дертися вгору. Ми з батьком одночасно метнули ножі, цілячись у злощасні антени. Чудовисько повернулося до нас і облизнулося. Слідом за метальними ножами, запас яких був невеликий, полетіли уламки каміння. Усі цілилися в єдине місце, яке виглядало вразливим. Ще дві блискавки зірвалися з антен, але не завдали значної шкоди. Наші атаки заважали чудовиську прицілитися як слід, тому одна блискавка пройшла повз Кріді, а друга злегка зачепила ліву ногу.