Читати книгу - "Колишні. Повернути минуле, Софія Брай"

— Сьогодні ти, мабуть, дуже зайнята, мені час іти, — сказавши це, жінка піднялася, і разом з нею те саме зробилаь Софія. 

— Я проведу Вас. 

— Добре.

Софія стояла на узбіччі, примружившись дивлячись услід машині, що стрімко віддаляється. Вона погано знала мачуху Дмитра, навіть кілька разів її не бачила, та й контактувала з нею небагато, проте зуміла відчути в ній хорошу людину. В її очах приховано дуже багато, проте сказати вона про це не могла. Такий тиск Софія навіть не знала, як описати його словами. Їй здавалося, що, напевно, зберігає при собі якісь секрети.

Глибоко задумавшись, вона майже не помітила, що неподалік неї зупинилася чорна машина. Дмитро, одягнений у хитромудрий костюм вільного крою, без жодної складки, підходящий йому до обличчя, що робить свого володаря вищим і на вигляд багатшим. Його погляд упав на чарівне, ніжне тіло, оповите ореолом світла.

Дмитро вперше побачив її в такому святковому вбранні: рожевий блискучий шовк робив чіткіше її прекрасні сексуальні вигини. Ідеальний хитрий крій, що доходить до тонкої талії, яку він і викривав, спускаючись вниз до кісточок, довільно кокетливо зібране волосся. Ні на мить не припиняла вона поширювати свою жіночу витонченість.

Обернувшись, Софія помітила чужий погляд і, трохи нахиливши голову, побачила чоловіка, що стояв біля автомобіля. Тільки вона хотіла заговорити з ним, як Дмитро вже розвернувся і зайшов усередину, анітрохи не показуючи наміру спілкуватися з нею. Софія, здається, зрозуміла, чому він мав таку реакцію: він щойно, очевидно, бачив, машину Мирослави.