Читати книгу - "Гармонія , Анна Стоун"

Аж раптом, піднявши погляд, вона помітила своє відображення у дзеркалі. Груди боляче стиснуло. Нічого не змінилося. Вона все ще була тою виснаженою каргою, хоч повернула своєму безсмертному вигляду красу та молодість. Хвороба не відступила.

— Морл... Можеш, будь ласка, завісити дзеркало? Мені… незатишно. — тихо мовила вона, встаючи.

Морл знизав плечима й накрив Дзеркало покривалом. Арел вчасно відійшла, щоби він не побачив її істинне обличчя.

Хлопець обернувся й усміхнувся тією своєю особливою усмішкою, від якої в неї перехоплювало подих.

Та навіть із завішеним дзеркалом тривожні думки не полишали її. Дзеркало Істини — це не просто артефакт. Воно відображало душу.

Їй ледь вдалося приховати розпач. Хвороба залишалась… А отже — невдовзі вона мусить померти, щоби відродитися.

Та коли Морл нахилився до неї, сум розчинився. Вона кинулася йому в обійми, і вони разом упали на килим, сміючись. І раптом замовкли — їхні обличчя були так близько…

— Арел… Я, здається, божеволію… — прошепотів Морл.

— Це нормально. — відповіла вона і схилилася до нього.

Їхні губи зустрілися.