Читати книгу - "Нічний цирк"

У стіні одного з наметів Бейлі знаходить щілину — отвір у тканині, зусібіч помережаний кільцями. Над хлопчиковою головою звисає чорна стрічка, мабуть, вона мала щільно зашнуровувати намет. Бейлі замислюється, чи не забув хтось із циркачів зав’язати її.

А тоді він помічає табличку, завбільшки з поштову картку, що звисає з чорної стрічки десь за метр від підлоги, наче листівка на подарунку. Бейлі перегортає папірець. На чорно-білій гравюрі зображено дитину в ліжечку з пухкими подушками і строкатою ковдрою. Ліжечко чомусь стоїть не в дитячій кімнаті, а під нічним небом, поцяткованим зірками. З протилежного, білого, боку вишуканим почерком виведено чорними чорнилами:

КАЗОЧКИ НА НІЧ

НАДВЕЧІРНІ РАПСОДІЇ

ЗБІРКИ СПОГАДІВ

Будь ласка, заходьте обережно

І без вагань відчиняйте зачинене

Бейлі не певен, чи стосується ця вивіска щілини в наметі, чи її помилково перевісили сюди з іншого шатра. У більшості наметів таблички дерев’яні й висять на видноті, та й двері здалеку впадають в очі. А ця має такий вигляд, наче її ніхто не мав би знайти. Інші відвідувачі сновигають від однієї частини цирку до іншої, але надто захоплені своїми балачками, аби помітити підлітка, що роздивляється вивіску завбільшки з листівку на стіні шатра.

Хлопчик обережно відхиляє криси намету й зазирає всередину, щоб спробувати роздивитися, чи це окремий атракціон, чи задвірки шатра акробатів, а може, навіть якийсь склад. Йому вдається розгледіти лише кілька миготливих вогників і щось схоже за формою на меблі. Досі вагаючись, Бейлі робить отвір достатньо широким, щоб увійти, і обережно протискається всередину, дотримуючись інструкцій на табличці. Думка виявляється слушною, адже він одразу наштовхується на стіл, заставлений слоїками, пляшечками та глечиками з кришками, які зіштовхуються й дзеленчать. Бейлі завмирає, сподіваючись, що нічого не перекинув.

Він стоїть у продовгуватому приміщенні, завбільшки зі звичну їдальню. Хоча, напевно, воно нагадує їдальню лише через стіл, що тягнеться вздовж цілого намету. Утім, навколо залишилося трохи місця, щоб обережно його оминути. Усі слоїки й пляшечки на столі надзвичайно різноманітні. Є тут і звичайні банки для консервів, і поливані керамічні глечики, і прикрашені візерунками матові слоїки. Пляшечки для вина, віскі чи парфумів. Онде стоять цукорниці зі срібними кришками та щось на кшталт кавника. Не схоже, щоб їх розставляли, дотримуючись якогось порядку, — посуд просто нагромадили на столі. У кімнаті теж стоять слоїки й пляшки — деякі просто на підлозі, а інші — на скринях чи високих дерев’яних книжкових полицях.

Єдине в кімнаті, що відповідає малюнку на табличці, це стеля. Чорна і вкрита крихітними мерехтливими вогниками, що створюють враження вільного нічного неба над головою.

Бейлі замислюється, який стосунок до дитини в ліжечку чи казочок на ніч може мати весь цей посуд, і обходить довкола стола.

Хлопчик згадує, що табличка закликала відчиняти речі, і намагається вгадати, що може бути в усіх цих слоїках. Більшість із прозорих посудин здаються порожніми. Коли Бейлі дістається протилежного боку стола, він навмання бере в руки круглий глиняний слоїк, укритий блискучою чорною емаллю, з круглою ручкою на кришці. Знімає кришку й зазирає всередину. Назовні випливає ледь помітна хмарка диму, але більше в слоїку нічого немає. Зазирнувши всередину, Бейлі відчуває запах тріскучого вогнища та пахощі снігу й смажених каштанів. З цікавістю дихає глибше. З’являється аромат глінтвейну й карамелі, перцевої м’яти й тютюну для люльок. Свіжий запах ялинки. Зі свічок капає віск. Бейлі майже відчуває сніг, збудження й радісне очікування, солодкий смак смугастого льодяника. Усе це вабить, чарує й бентежить. За кілька секунд хлопчик кладе кришку на місце та повертає слоїк на стіл.

Бейлі зацікавлено оглядає навколишній посуд, але не наважується відкрити щось іще. Потім бере матову банку для консервації та відкручує сріблясту металеву кришку. Цей слоїк не порожній — на денці лежить жменька білого піску. І пахне він океаном — запахом, який важко сплутати, — яскравим літнім днем і узбережжям моря. Хлопчик чує, як шурхотять піском хвилі, як високо вгорі квилить чайка. І є ще щось загадкове й неймовірне. Далеко на обрії майорить прапор піратського корабля, а десь, ховаючись у хвилях, тріпотить хвіст русалки. І запах, і відчуття обіцяють пригоди, від аромату з ледь відчутним солоним присмаком паморочиться в голові.

Хлопчик закриває банку, і відчуття зникають разом з ароматом у скляній пастці, де на денці лежить жменя піску.

Наступною він обирає пляшку з полиці на стіні, замислившись, чи існує якась різниця між начинням на столі й довкола нього, чи є якась невидима система, згідно з якою розставлено всі оті цікавенні посудини.

Пляшка тонка й висока та має прикручений сріблястим дротиком корок. Бейлі докладає трохи зусиль — і вона з клацанням відтинається. На дні щось є, але хлопчик не розуміє, що саме. Від тонкої шийки шириться чіткий квітковий аромат. Так пахне трояндовий кущ, укритий пуп’янками з краплями роси, й поросла мохом земля в садку. Хлопчикові здається, що він іде стежкою крізь сад. Дзижчать бджоли, і в листі щебечуть співочі пташки. Він вдихає глибше, і до троянд