Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

            - Конфліктувати безпосередньо ніхто і не буде.  Нам необхідні ваші кораблі з вашими людьми на видобутку деймоніума на найближчі три місяці, поки не прийдуть нові замовлені кораблі. Ми не можемо дозволити їм добувати наш деймоніум. - вимовив Стайлс.

              - У чому моя вигода? Деймоніум же піде вам.- запитав я в нього.

               - Ми готові платити за кожен куб збагаченого деймоніума за ціною збагаченого концентрату триніума.  Це вп'ятеро вигідніше видобутку в місцевих астероїдних поясах, там нічого ціннішого за горзит немає, у сусідніх зоряних системах ви можете добувати асаніт, але він удвічі дешевший за триніум. - озвучив пропозицію Стайлс.

                - Мені треба кілька хвилин подумати,- поставив на паузу я дзвінок і відправив договір, надісланий Стайлсом, Девосу. - Що скажеш?

                 - Цілком чесний договір. Є в мене припущення, що їм не стільки додатковий деймоніум потрібен, скільки вирвати його з рук петрокарців. Може, це говорить моя образа на них, але я б погоджувався з договором. Охороною кораблів займатиметься п'ять легких крейсерів "Наквадаха". Це остудить голови багатьох. 

                  - Мені теж здається це гарною пропозицією,- погодився я, після чого зняв паузу з дзвінка зі Стайлсом. - Я згоден, але в мене єдина умова: мої люди мають бути в безпеці.

                  - Ми займатимемося їхньою охороною на тому самому рівні, що й решти наших кораблів, - відповів Стайлс, підписуючи наш договір, - Попередьте своїх людей, за кілька годин із ними зв'яжуться. Радий нашій співпраці.

          - Взаємно,- відповів я, перш ніж відключитися від зв'язку.

         - Твоя думка? - запитав я в Девоса.

         - Підводних каменів я не побачив.- відповів Девос,- Але, думаю, однією з цілей варто показати, що корабель, який не змогли зупинити в Петрокарі, тепер працює на них. 

          - Втерти ніс таким чином хочуть конкурентам. Що з розрахунковим прибутком? - запитав я в Девоса.

            - Навіть за найскромнішими мірками - близько тридцяти мільйонів на місяць, але не менш як п'ять піде на купівлю дорожчих витратних матеріалів для перероблення деймоніума... - відповів Девос. - Якщо захочуть скористатися ще й нашими транспортниками, то це дасть ще мільйонів десять-п'ятнадцять на місяць, але це все лише приблизні прикидки без нормальних розрахунків. 

             - Це звучить приємніше, ніж розрахункові десять мільйонів із витратами у два щомісяця. - відповів я,- закінчуй свої справи в столиці і приїжджай сюди. Роботи для тебе тут багато.

             - Я зрозумів,- відповів Девос, після чого відключився від зв'язку. 

               Відправивши контракт людям на моїх кораблях, я зайнявся замовленнями на надання місця на моїх транспортних кораблях. Виявляється, є багато людей, які були б не проти відправити пару контейнерів різного майна на продаж на одну з міжнародних торгових станцій. 

                За два дні я отримав уже двісті три заявки із загальним обсягом   у тисяча вісімсот три контейнери. І це лише третина завантаження одного малого транспорту, але навіть таке завантаження дозволить за рейс принести прибуток у дві сотні тисяч кредитів. 

            Затвердивши замовлення, я закінчив на сьогодні роботу і повернувся додому. До мого повернення Галісія була вже вдома і перебувала в лабораторії. Підключившись до системи управління будинком, я дізнався, що вона лежить у медичній капсулі і вивчає нові бази знань.

            З медичної капсули отримав дані про її нейромережу, виявилося, що в неї був невеликий дефект, через який під час вивчення баз знань вона відчуває біль, доторкнувшись до її свідомості, я одразу відчув його на собі. 

            Біль був не надто сильний, але неприємний і постійний під час вивчення баз.  Як Галісія не закинула навчання з таким підходом, мені було незрозуміло.  Заглибившись у вивчення проблеми, з'ясувалося, що простою заміною нейромережі її не вирішити, від постійного використання режиму навчання були деформовані також ділянки мозку, і тепер лише заміна на біологічну індивідуальну нейромережу могла допомогти з цією проблемою.

          У мене одразу промайнула думка замовити для Галісії таку нейромережу, але потім я задумався, а хто вона для мене така? Чому я маю витрачати не менше п'яти мільйонів кредитів на нейромережу? 

Можна було розв'язати проблему болю за допомогою Рірррра, його слина зцілила б мозок, але незабаром усе повернулося б назад, бо нейромережа так само продовжила б її калічити. 

          Та й у медичній капсулі можна зцілити, просто не так швидко, але знову ж таки - незабаром, якщо вивчати нові бази, все повернеться на круги своя.  Обміркувавши з різних боків ситуацію, я вирішив поспілкуватися з фахівцем у цій галузі. А головне - є привід зателефонувати йому і більш значущий, треба привітати з обранням головою планетарної ради, але це не найголовніша тема. 

Було ще важливіше питання, Рірррр, я пам'ятав, що Мізіда має контакти з іншим світом і що звідти навіть прибули якісь іносвітяни. Два випадки, в яких присутні іносвітяни, самі по собі підозрілі. 

Яка ймовірність, що Рірррр і ті іносвітяни з одного світу? Насправді, немаленька, сумніваюся, що багато хто може вештатися між світами, а отже, вірогідність того, що вони знають те, звідки з'явився рірт, не маленька.

            Я тричі обміркував усе і дійшов висновку, що сам проти "Пекельних гончих", якщо вони захочуть забрати рирта, нічого не зможу зробити.  Проти однієї групи, можливо, і зможу, але проти кількох груп я мало що можу зробити.

А ось іносвітяни, за розповідями Мізіди, були доволі хорошими розумними, а отже, навіть якщо рірти не з їхнього світу, вони можуть допомогти, якщо захочуть, звісно. Хоч би як мені не хотілося розповідати комусь про рірта, але в даному випадку це було виправдано.

       Перевіривши через голомережу мережу час на Карстоні, а саме в столиці, я зрозумів, що, загалом, можна й зараз телефонувати, там зараз було близько четвертої години дня. Підключившись до системи голосового зв'язку, я відправив запит Мізіді Карстон на розмову.