Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя

День весілля

- Тобі пощастило, дочко. Такий наречений, не казка, а мрія, - жінка, що називалася моєю мамою, благословляє мене на шлюб з цим монстром!

- Досить розігрувати спектакль, ви мені не мати. Те, що ви схожі на мене, вірніше є подібність до зовнішності, не означає ...

- Яка ти жорстока! Зоя, я твоя мати.

- Я втомилася від цієї вистави. Геть з моєї кімнати!

- Не можу, Ярослав наказав, щоб я допомогла тобі зібратися. За годину розпочнеться виїзна церемонія, а ти ще навіть не нафарбована.

- Ви нестерпні, Олено.

- Батька твого звали Ростислав. Він не любив мене. Як і тебе, мене чоловіки використовували лише для ліжка. Гарна, миловидна дівчина завжди дає привід, навіть не усвідомлюючи. Чоловіки ж усі тварини.

– Не треба розвивати полеміки, Олено. Я сама здатна зібратися, можете так і передати моєму майбутньому чоловікові.

- Ти ж розумієш, доню...

– Не дочка я вам! Вийдіть! Вийдіть! – вказала рукою на двері незрівнянній актрисі.
Сьогодні з ранку Яр представив мені мою "матір". Так, ми схожі, очі, риси обличчя, фігура ... Але ця жінка не моя мати. Я відчуваю!

- Вона не моя мати!

- Тоді як ти поясниш той факт, що саме у неї знайшовся папір відмови від своєї новонародженої дочки?! Дата твого дня народження, твоя вага, зріст. Все відповідає архівам із пологового будинку. Той лікар, який наполягав твою матір відмовитися від тебе, теж усе підтвердив.

- Збіг, Яр. Я не хочу, щоб стороння людина знаходилася поруч зі мною, і видавала себе за того, ким вона не є.

- Присутність Арнольда куди більше тобі було б приємна, так? - смикає мене за руку і шипить в обличчя.
- Якби ти не була вагітна, я б тебе знищив за те, що дозволила йому втекти, кохання моє. Не викидай жодних сюрпризів сьогодні. Тобі зовсім не можна нервувати, - каже вже спокійніше і погладжує рукою мій поки що зовсім маленький животик.

- Я ненавиджу тебе.

- А я люблю. Мого кохання вистачить на двох. Чекаю не дочекаюсь появи на світ нашої дитини. Впевнений, що народиться хлопчик.

- Чекаєш на світ появи дитини зачатої через насильство? Я його вже ненавиджу! – після цих слів мою щоку обпалило ляпасом.

- Ще раз почую подібне...

- І що? Сам відправиш мене на аборт? Навіщо йому мати, яка не любитиме його, а робитиме все, що б він здох! Весілля ще це! Краще вбий мене, але я не вийду за тебе.

- Люба, що ти таке кажеш? А, - його рука стискається на моєму горлі, в очах темніє, не вистачає повітря. Я намагаюся вчепитися і віддерти його руку, але він сам її прибирає.
Я відкашлююсь.

- Ти догралася, Зоя. Після весілля ми полетимо в одне цікаве місце. Де моєму майбутньому малюкові нічого не заважатиме. Навіть ти!

- І що за місце? Думаєш я боюсь? Я вже ні чорта не боюсь, Ярославе!

- Думаєш, я не дістануся Арнольда? Тож ти така стала? Нічого втрачати?! Коханий у безпеці?!

- Так коханий. УЛЮБЛЕНИЙ! Його люблю, не тебе! Не тебе! НЕ тебе! - повторюю як заведена, хоч розумію, що добром це не скінчиться.

- Але не він, а я твій майбутній чоловік. Не він, а я є батьком твоєї дитини!

- Ти так впевнений у цьому?

- Що?

- Я ж була до тебе з ним.І ми регулярно трахались і без захисту! Що ти зробиш, якщо дитина виявиться не твоєю?! Як потім любитимеш мене?

- Буду. Завжди буду. За кілька годин усе почнеться. Будь на поготові.

- Ти ненормальний! Ти просто!

- Народиш цю дитину, якщо виявиться не мій...

- Він не твій!

- Отже, після нього буде мій. А цього виховаю як свого. Впевнений, що на цей момент твого коханого посадять у в'язницю. Ти не забула, що він звинувачується у вбивстві?

- Ти звичайно допоможеш йому опинитися за ґратами якнайшвидше!

- Допоможу, не сумнівайся. Приведи себе доладу, Зоє. Ти маєш світитися від щастя, запрошені дуже важливі люди.

- Світитися від щастя, коли я знемагаю від болю? Я не акторка, як ця жінка. Не вмію видавати брехливі емоції за правду!

- Доведеться навчитися! Олено, йдіть до своєї дочки, і щоб до 12:00 вона була готова! - звернувся він уже до моєї "матусі" і вийшов.