Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Проект «Україна». Австрійська Галичина 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». Австрійська Галичина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Проект «Україна». Австрійська Галичина" автора Микола Романович Литвин. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 130
Перейти на сторінку:
кількості деканатів та зменшенням числа парафій у них, що сприяло налагодженню більш ефективного функціонування церковного організму на цьому рівні. Одним з пріоритетних завдань душпастиря Андрей Шептицький вважав викладання дітям основ релігії, приділяючи цьому спеціальну увагу під час візитацій парафій.

Митрополит Андрей займав активну громадянську позицію. Як найвищий ієрарх Греко-католицької церкви, член австрійського парламенту та віце-маршалок Галицького сейму він обстоював релігійні та національні права українського населення. Був членом багатьох українських товариств, меценатом українських національних інституцій. Заходами митрополита Шептицького у Львові був заснований Національний музей з архівом і бібліотекою, Народна лічниця. В українському політичному русі владика був прихильником Української національно-демократичної партії, хоча не став у різку опозицію до інших національних політичних сил. Та у всіх своїх вчинках й оцінках митрополит Шептицький керувався, насамперед, Божими заповідями і почуттям обов’язку католицького єпископа. Він обстоював право духовенства займати активну політичну позицію. Однак архієрей наголошував, що найпершим і головним завданням священика є бути для вірних свідченням віри, джерелом надії та підтримки, поштовхувати до святості, вимагав невтомного й жертовного виконання своїх душпастирських обов’язків, опіки різними ділянками життя пастви й провадження їх в християнському дусі, наполегливо закликав пастирів долати ідеологічні протиріччя і єднатися навколо вічних цінностей.

Центром і законодавцем стандартів церковно-релігійного життя Греко-католицької церкви в Галичині закономірно була столиця митрополії Львів. Символічно, що саме тут, всупереч усталеній практиці проповідати польською, семінаристи Маркіян Шашкевич, Микола Устиянович і Юліан Величковський виголосили проповіді розмовною українською мовою. У 1900 р. греко-католики складали 16,5 % населення міста, посідаючи третє місце після римо-католиків та іудеїв. До 1908 р. у місті діяло сім греко-католицьких парафій. Центрами чотирьох із них були церкви: Великомученика Георгія (поширена назва — собор Св. Юра), Успення Пресвятої Богородиці (Волоська або Перша міська церква), Св. Параскеви П’ятниці й Св. Петра і Павла. Решта парафій діяли при карному й медичних закладах міста. Крім цього у Львові існували дві греко-католицькі капеланії (душпастирства). Протягом першого десятиліття ХХ ст. у Львові з’явилися ще дві парафії при церквах — при церкві Преображення Господнього (у південно-західній частині середмістя) і при церкві Вознесіння Господнього (для Нового і Старого Знесіння та Кривчиць). Крім згаданих парафіяльних храмів у Львові діяли ще чотири греко-католицькі церкви: при духовній семінарії, при монастирях сестер і отців Василіянського чину і церква Св. Миколая (дочірня парафія при церкві Св. Параскеви).

Головним греко-католицьким храмом у Львові був катедральний собор Св. Юра. Цей храм став епіцентром церковних торжеств, що відбувалися у Львові. Урочисті богослужіння тут відправляв сам митрополит в оточенні крилошан, а участь у них брали шановані городяни. В урочисті дні собор Св. Юра зазвичай був зарезервований винятково для високопосадовців та інтелігенції. Часом владика влаштовував гостини для високих гостей у митрополичій палаті, що знаходилася поряд з храмом. Заходи, що відбувалися у греко-католицькій катедрі, ставали виявом офіційної позиції Церкви.

Важливе місце в житті львів’ян-греко-католиків займала церква Успення Пресвятої Богородиці. Саме тут зазвичай замовляли богослужіння, якими українські товариства міста розпочинали свої загальні збори. Тут відбувалися служби з нагоди початку та завершення навчального року, поминальні богослужіння з парастасами за померлих видатних діячів Львова.

У Львові діяли чоловічий Василіанський монастир Св. Онуфрія та жіночий монастир сестер Василіянок. У місті знаходився протоігуменат провінції Найсвятішого Спасителя, яка об’єднувала 14 монастирів. Отці Василіяни проводили душпастирську роботу, займалися літературною, видавничою, викладацькою діяльністю, влаштовували реколекції й духовні місії, які користувалися неабиякою популярністю серед українських священиків і мирян. Головним напрямком діяльності сестер Василіянок була опікунсько-викладацька робота, зокрема опікувалися жіночим навчально-виховним закладом при Народному домі у Львові. У місті з кінця ХІХ ст. діяли два чернечі згромадження сестер Служебниць (згодом одне, проте найчисленніше). Завданням згромадження було засновувати й провадити дитячі захорони (заклади на зразок сучасних садочків), на прохання родичів чи з власної ініціативи доглядати за недужими, поєднуючи медичну допомогу з духовною розрадою, шити нові й лагодити старі фелони, вирощувати квіти для окраси церков. Обговорювалася можливість передати Служебницям управління кухнею Львівської, Станиславівської й Перемишльської духовних семінарій.

Способом виразити не лише релігійну, а й національну ідентичність для українських львів’ян ставали богослужіння з нагоди великих церковних свят. Навколо окремих із них склалися особливо урочисті традиції. Вони відбувалися надзвичайно урочисто й збирали велику кількість вірних, причому не тільки греко-католиків і мешканців Львова. До таких свят належало йорданське. Урочисте відзначення Богоявлення (19 січня) з велелюдними процесіями у Львові було тривалою традицією, якою українці дуже пишалися. Епіцентром святкувань цього дня ставали церква Успення Пресвятої Богородиці і площа Ринок. Процесії з усіх львівських церков сходилися на урочисте ранкове богослужіння до Успенської церкви, де відправляв митрополит з митратами й за участю багатьох священиків, співав хор семінаристів. На літургії були присутні найвищі посадові особи Львова. Прилеглі вулиці заповнювали вірні. Після закінчення літургії урочиста процесія зі співом і під музику військового оркестру вирушала на Ринок, де відбувалося посвячення води. Біля криниці встановлювали престол, прикрашений зеленню. При ньому ставали архієрей, крилошани, духовенство й помічники з духовної семінарії, довкола розташовувалися процесії з хоругвами і свічками, міські чиновники «въ ґалевыхъ уніформахъ» і військові, що стежили за порядком. Площу вщент заповнювали люди, серед яких було багато представників інших конфесій. Відправа на Ринку супроводжувалася співом хору духовної семінарії та салютом військових, а завершувалася благословенням владикою вірних і цісарським гімном у виконанні військового оркестру. Під спів семінаристів і музику оркестру архієрей обходив довкола ратуші, кроплячи вірних свяченою водою.

Іншою релігійною традицією і предметом гордості греко-католиків Львова було виконання хоровими колективами у Страсну п’ятницю страсних псалмів у церквах міста. Особливо популярними серед львів’ян були псалми у виконанні хору семінаристів. Траплялося, що церква Греко-католицької семінарії не могла вмістити всіх бажаючих. Серед вишуканої публіки, яка приходила послухати спів семінаристів, були представники вищих духовних і світських кіл Галичини, навіть члени цісарської родини. Учень семінарії Ісидор Глинський у листі до матері так описував свої враження від співу питомців: «було що послухати. Спів, якого ще не чув ані в театрі, ані нігде. Стиск був страшенний, був митрополіта, намісник і т. д. Якби Мамунця мали на другий рік приїздити, то тілько в Велику п’ятницю, бо варто послухати». Концерти хорових

1 ... 91 92 93 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». Австрійська Галичина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». Австрійська Галичина"