Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Містер Мерседес 📚 - Українською

Читати книгу - "Містер Мерседес"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Містер Мерседес" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 144
Перейти на сторінку:
сама думка, що цей старий нишпорка туди, нахер, стукав. Думка Брейді Хартсфілда про

найкращих сусідів полягає в тому, щоб не мати жодних сусідів.

— Мушу йти, містере Бісон.

— Передавай своїй мамі моє вітання.

Він відмикає двері, заходить досередини й замикає їх за собою.

Принюхується. Нічого. Чи… можливо, не зовсім нічого. Можливо, найтонший

повив чогось неприємного, як запах курячих кісток, що залежалися кілька

зайвих днів у сміттєвому пакеті під мийкою.

Брейді піднімається до її спальні. Він відгортає покривало, відкриваючи

її бліде обличчя й блискучі пильні очі. Вони його тепер не надто

бентежать, ну то й що, як той зануда містер Бісон ткне свого носа? Брейді

потрібно лише ще кілька днів потримати все вкупі, а отже нахер того

містера Бісона. Та й ці її пильні очі теж нахер. Він її не вбивав; вона

сама себе вбила. Як мусив би себе вбити той жирний екс-коп, ну то й що з

того, що він цього не зробив? Однаково він тепер мертвий, а отже нахер

також і жирного екс-копа. Цей Дет тепер став повним Пенсом. Спочивайте з

миром, детективе Ходжес.

— Я це зробив, мамо, — мовить він. — Утнув ту штуку. І ти допомагала.

Тільки у мене в голові, проте…

Тільки він не цілком у цьому впевнений. Може, то дійсно мама нагадала

йому знову замкнути двері машини жирного екс-копа. Сам він про це зовсім

не подумав.

— У всякому разі, дякую, — незграбно закінчує він. — Дякую, як би там не

було. І мені жаль, що ти мертва.

Ті очі пильно вдивляються в нього.

Він тягнеться до неї рукою — нерішуче — і пробує пучками пальців закрити

їй очі, як то люди інколи роблять у кіно. Це діє кілька секунд, а потім

повіки, наче старі, втомлені жалюзі, знову підкочуються вгору й пильний

блиск очей відновлюється. Погляд: «ти-вбив-мене-хлопчику-мій-медовий».

Це такий величезний облом, і Брейді знову натягує покривало їй на

обличчя. Він спускається донизу та вмикає телевізор, думаючи, що

принаймні бодай один з місцевих каналів мусить вести трансляцію з місця

події, але на жодному цього нема. Це так дратує.

Вони не здатні впізнати бомбу в машині, коли та вибухає просто перед їх

обличчями? Вочевидь, ні. Вочевидь, приготування Рейчел Рей її улюбленого

м’ясного рулету для них важливіше.[284]

Він вимикає цей ідіотський ящик і поспішає до командно-контрольного

центру, промовляючи «хаос», щоб увімкнути свої комп’ютери, та «пітьма», щоб зупинити самовбивчу програму. Він трішечки пританцьовує в стилі

«шафл», здіймаючи руки над головою й наспівуючи «Дінь-дон, відьма

мертва», тільки замінюючи «відьму» на «копа»[285]. Він гадає, що від

цього йому покращає, але покращення не настає. Між довгим носом містера

Бісона й пильними очима його матері добре самовідчуття Брейді — відчуття, що він «добився», відчуття, що він «заслужив» — десь пропало.

Та байдуже. Наближається час того концерту, і він мусить бути готовим до

нього. Він сідає до довгого робочого столу. Підшипникові кульки, які були

в його самогубчому жилеті, тепер лежать у трьох великих майонезних

банках. Поряд з ними коробка харчових пакетів «Ґлед» галонової місткості.

Він починає їх заповнювати (але не вщерть) металевими кульками. Ця робота

заспокоює Брейді, і до нього повертається гарний настрій. А тоді, якраз

коли він уже закінчує, реве пароплавний гудок.

Брейді підводить голову й нахмурюється. Це спеціальний сигнал, який він

запрограмував у свій Номер Три. Він звучить, коли на сайті «Блакитна

Парасолька» з’являється повідомлення для нього, але ж це неможливо. Єдина

особа, з якою він спілкувався через «Блакитну Парасольку» — це Керміт

Вільям Ходжес, він же жирний екс-коп, він же тепер уже назавжди Дет-

Мертв.

Загрібаючи ступнями, Брейді підкочується на своєму офісному кріслі та

втуплюється очима в Номер Три. На іконці «Блакитної Парасольки» в

маленькому червоному колі красується цифра 1. Він клацає на ній. З

вибалушеними очима й роззявленим ротом він бачить позначку на екрані: kermitfrog19 бажає з вами балакати!

Чи бажаєте ви балакати з kermitfrog19?

ТАК/НІ

Брейді хотілося б вірити, що це повідомлення було послано минулого вечора

або сьогодні вранці, до того як Ходжес і його бімбо-блонда вийшли з дому, але він не може. Він же щойно лише почув, як воно надійшло.

Збираючи всю свою хоробрість — бо це набагато лячніше, ніж дивитися у

мертві очі матері, — він клацає ТАК і читає.

Скучив за мною.

А тобі варто пам’ятати дещо, засранцю: я — як твоє бокове люстерко. Ти ж

знаєш, ВСІ РЕЧІ БЛИЖЧЕ, АНІЖ ЗДАЮТЬСЯ.

Я знаю, як ти вдерся в її «мерседес», і валет-ключ там ні до чого. Але ж

ти повірив мені тоді, хіба не так? Авжеж, повірив. Тому що ти просто

тупий гівнюк.

Я маю список усіх інших машин, які ти обікрав від 2007 року до 2009-го.

Я маю й іншу інформацію, якою зараз поки що не бажаю ділитися, але є

дещо, чим я поділюся: ти не КРУТИЙ, а КРУТІЙ.

Чому я тобі все це розказую? Тому що я більше не збираюся тебе впіймати й

передати копам. Навіщо б мені це робити? Я ж більше не коп.

Я збираюся тебе вбити.

Скоро побачимося, матусин синку.

Навіть у своєму шоці й невірі Брейді повсякчас повертається очима саме на

останній рядок.

Він іде до комори на ногах, що немов диби. Щойно опинившись усередині, за

зачиненими дверима, він кричить і гатить кулаками по полицях. Замість

сімейного собаки тих ніґґерів він примудрився вбити власну матір. То було

погано. Тепер він примудрився вбити в коповій машині когось іншого, а це

ще гірше. Імовірно, там була його білява сука. Білява сука в капелюсі

Дет-Пенса, яка одягла його на себе з якоїсь химерної причини, що її могла

б зрозуміти тільки якась інша білява сука.

В одному він тільки впевнений: цей будинок більше не безпечне місце.

Ходжес, можливо, блефує, кажучи, що він уже десь близько, але можливо, й

ні. Він знає про Річ Другу. Він знає про крадіжки з машин. Він каже, що

знає й щось іще. І оце…

«Скоро побачимося, матусин синку».

Йому треба забиратися звідси. І то скоріше. Втім, спершу треба дещо

зробити.

Брейді знову повертається нагору, в спальню матері, ледь поглянувши на

фігуру під покривалом. Він іде до її ванної кімнати й риється в шухлядках

з її косметикою й причандаллям, поки не знаходить «Леді Шик»[286]. Після

того він береться до роботи.

24

Ходжес знову в кімнаті для допитів

1 ... 91 92 93 ... 144
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містер Мерседес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Містер Мерседес"