Читати книгу - "Темний ліс"

— Чи не потрібно нам обговорити назву цієї установи? — уточнив представник США.

— Як щодо Центру допомоги з віднайдення віри? — запропонував представник Великої Британії, викликавши вибух сміху серед аматорів англійського гумору.

— Приберіть цю «допомогу», залишіть просто Центр віри, — серйозно зауважив Гайнс.

* * *

Перед входом до Центру віри розмістили зменшену точну копію Статуї Свободи, але ніхто не розумів цього символізму. Можливо, то була спроба крапнути свободи в ідею контролю, що запроваджувався в стінах Центру, але най-примітнішою деталлю став перероблений чотиривірш на п'єдесталі:

Віддай мені зневірених, заблуканих в нестямі, Тих, хто жадає бачити той переможний світ, Душі загиблих і назавжди зраджених у храмі, Бо золотий їх звідси вабить віри цвіт[52].

Золотий символ віри, згаданий у віршах, на чорному гранітному обеліску, встановленому поряд зі статуєю, вигравірували багатьма мовами, й він отримав назву «Пам'ятник віри»:

У війні проти вторгнення Трисоляриса людство переможе.

Усі вороги, які насміляться вдертися в Сонячну систему, будуть знищені.

Цивілізація Землі житиме у Всесвіті ще багато десятків тисяч поколінь.

Центр віри відкрився три дні тому. Гайнс із Кейко особисто чекали на перших відвідувачів у величному фойє будівлі. Цю порівняно невеличку споруду звели неподалік від Штаб-квартири ООН, і вона швидко стала популярною серед туристів. Сила-силенна люду фотографувалася біля зменшеної копії Статуї Свободи і Пам'ятника віри, проте жодна жива душа так і не ступнула на поріг Центру; навпаки — можна було помітити, що всі тримаються подалі від входу, ніби він обведений магічним колом.

— У тебе немає відчуття, що ми стоїмо за прилавком сімейної крамниці, що от-от збанкрутує? — запитала Кейко.

— Люба, я впевнений: одного дня Центр стане місцем паломництва, — урочисто відповів Гайнс.

На третій день, опівдні, в Центрі віри нарешті з'явився першій відвідувач. Це був меланхолійний лисуватий чоловік середніх літ із невпевненими рухами й сильним перегаром.

— Я прийшов, щоб отримати віру, — насилу пробелькотів він.

— Центр віри обслуговує лише військовослужбовців Космічних сил усіх країн. Будь ласка, покажіть вашу посвідку, — рівним голосом відповіла Кейко. Така стриманість дружини нагадала Гайнсу бездоганно вишколений персонал готелю «Токіо плаза».

Чоловік навпомацки витягнув із кишені посвідку:

— Я робітник цивільного контингенту обслуговування Космічних сил. Таке підходить?

Вивчивши посвідку Гайнс кивнув:

— Містере Вілсон, ви хочете пройти процедуру просто зараз?

— Було б чудово, — кивнув чоловік і дістав з нагрудної кишені акуратно складений папірець. — Я тут… ось тут я написав те, що ви називаєте символом віри. Це те, в що я хочу вірити.

Кейко взялася пояснювати, що згідно з резолюцією РОЗ «ментальна печатка» застосовується для записування в мозок добровольців лише узгоджених постулатів, саме тих, що висічені на обеліску перед входом. І жодних відхилень від цього тексту бути не може. Але Гайнс бажав дізнатися, в що саме важливо повірити звичайній людині. Він упевненим рухом зупинив дружину, взяв папірець із рук добровольця й розгорнув його:

Кетрін мене кохає. Вона ніколи не зраджувала й не зрадить мене!

Кейко щосили намагалася стримати сміх, але Гайнс виявися не таким толерантним — зім'яв аркуш і гнівно пожбурив його в сумне хмільне обличчя відвідувача:

— Забирайтеся звідси під три чорти!

Щойно невдаха Вілсон ретирувався, уявну межу біля Пам'ятника віри, що відокремлювала жвавий натовп туристів від входу Центру, наважився перетнути інший чоловік. Але потім він мовби завагався й затримався біля постамента, чим привернув до себе увагу Гайнса, який повернувся до дружини й упевнено заявив:

— Поглянь туди — він точно військовий.

— У нього вигляд людини, виснаженої фізично й духовно, — зауважила Кейко.

— Але він військовий, ось побачиш, — повторив Гайнс, розмірковуючи, чи не вийти назустріч нерішучому відвідувачеві, проте побачив, що той нарешті зважився й рушив до дверей. Цей чоловік із миловидим азійським обличчям здавався старшим за Гайнса, і від нього, як слушно зауважила Кейко, просто віяло сумом. Проте його меланхолія мала, мабуть, іншу природу, ніж у бідолашного пияка — здавалася легшою, але значно глибше усвідомленою — ніби супроводжувала його левову частку життя.

— Мене звуть У Юе, і я тут, щоби придбати вірування, — відрекомендувався відвідувач. Гайнс зауважив, що він сказав «вірування», а не «віру».

Кейко автоматично випалила заготовану фразу:

— Центр віри обслуговує лише військовослужбовців Космічних сил усіх країн. Будь ласка, покажіть вашу посвідку.

Не змінюючи пози, У Юе відрапортував:

— Шістнадцять років тому я прослужив у Космічних силах один місяць, а потім пішов у відставку.

— Один місяць? Але, даруйте за запитання, чому ви пішли у відставку? — спитав Гайнс.

— Я — занепадник. Ми з командуванням дійшли висновку, що я не гідний служби в Космічних силах, і якщо я піду — так буде ліпше для всіх.

— Занепадництво полонило багато умів. Мабуть, ви просто дуже відверта людина, якщо винесли на широкий загал свої побоювання та переконання. Ваші товариші по службі, можливо, значно більш зневірені, але приховують це, — підбадьорила його Кейко.

— Можливо. Але я всі ці роки без діла.

— Бо вийшли у відставку?

— Ні, зовсім не тому, — похитав головою У Юе. — Я виріс у родині вчених, і завдяки отриманій освіті завжди, навіть після вступу на військову службу, розглядав людство як єдине ціле. Я завжди вважав, що битися за все людство — найвища честь і найкраща доля для будь-якого солдата. І ось коли така можливість з'явилися, ми виявилися приреченими на болісну поразку без жодних шансів на перемогу.

Гайнс хотів був щось промовити, але його випередила Кейко:

— Дозвольте запитати: скільки вам років?

— П'ятдесят один.

— Якщо ви й повернетеся до лав Космічних сил зі святою вірою в перемогу, чи не запізно в такому віці будувати кар'єру з нуля?

Гайнс розумів: його дружині просто бракує рішучості, щоб відмовитися допомогти цьому чоловікові. Глибока меланхолія, що затопила його очі, могла здатися жінці привабливою. Але усвідомлення цього зовсім не турбувало Гайнса, бо він виразно бачив, що відвідувач зосереджений лише на собі й не цікавиться нічим іншим.

— Ви неправильно мене зрозуміли, — знову похитав головою У Юе. — Я не хочу увірувати в перемогу. Я хочу лише віднайти душевний спокій.

Гайнс розтулив рота, але Кейко знову жестом зупинила його.

— Я зустрів свою теперішню дружину, коли навчався у Військово-морській академії в Аннаполісі[53], — розповідав далі У Юе. — Вона дуже побожна.