Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

У відділку було шумно і людно. Не так собі Тихін уявляв свою появу тут, але на диво, на нього ніхто навіть уваги не звернув. Можливо, не все ще так погано? – майнула та й швиденько згасла надія. 

До шефа в кабінет Маєвський зайшов, мов на ешафот. 

І там по вигляду Петра Миколайовича та майора зі столиці, зрозумів, що “приплив” добряче. Надто вони були серйозні і зосереджені. А Воровських з паперами в кутку і зовсім виглядав, мов його з хреста щойно зняли. 

– Ну нарешті! З’явився! – фиркнув шеф і потягнувся за коньяком. Налив собі й гостеві, а те, що зятеві не запропонував, стало ще одним небезпечним дзвіночком. 

– Вибачте, був зайнятий. – враз сівшим голосом сказав. І закашлявся. 

– Та звісно! Ти ж у нас на всі руки й на всі сторони спец. Ясно, що зайнятий! – якось підозріло і зовсім не зло сказав. – Звіти подаємо. Без тебе не обійтись. – додав. 

– Звісно! До ваших послуг! 

Розмова та записи, здається, тягнулась, цілу вічність. І Тихін все більше розумів, що він пропустив абсолютно все, думаючи тільки про Жанну весь цей час. І трагічно-сумний вираз обличчя Воровських тільки підтверджував його думки. 

“Кротом”, що зливав інформацію Вітренку і вплів “Золоте Перо” в його наркотрафік виявився колишній директор. Батько Жанни підозрював його, але довести не міг, тому звільнив, знайшовши підходящим приводом те, що агентство при його керівництві почало активно "тонути", і на його місце відправив Жанну. Та майже в той самий день він дізнався, що наркотики і далі йдуть через "Перо". І саме тому зв'язався з давнім знайомим – шефом Тихона і попросив відправити туди його людину під прикриттям. Цією людиною став Тихін, який майже вийшов на ще одну підставну особу – менеджера Івана. 

“Але все протикав, бо закохався і ні про що думати не міг!” – про себе пробурмотів Тихін, але… 

– Але наш працівник, слідчий Тихін Маєвський вичислив злочинця, а також вийшов на голову цієї клятої нарко-гідри – Вітренка! – видав шеф і Маєвський ледь стримався, щоб не спитати: “Що, правда?!”. 

– І тому, трафік зупинено, по містах покотились хвилі арештів, а Вітренко, до якого навіть спецслужби не могли підкопатись останні вісім років, зараз сидить в слідчому ізоляторі. І якщо торгівлю наркотиків ще треба доводити, то стаття, по якій його затримали – викрадення людини, замах на вбивство, – гарантує, що часу на збір доказів у нас океан!

– Всі б так працювали, як ви! – буркнув “майор зі столиці”. – Звіт ваш тезисно передам, заяву на підвищення теж. Вважайте – вона вже прийнята. 

– Але ж я… – ступив крок вперед Тихін, та Сашко так міцно і відчутно стиснув йому руку, що, здається, своїми чіпкими пальцями до кісток дістав!

“Мовчи! Я все поясню! – прошипів він і Тихін зрозумів, що історія ще не закінчена…

***
Любі читачі, книга майже на фінальному етапі! Дякую, що були зі мною! Підтримайте будь ласка Тихона і Жанну вашими враженнями! І підписуйтесь на сторіночку, бо зовсім скоро тут стартуватиме новиночка!

Ваша Анна Шторм

***