Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Лорд Обервей, що сталося? Принцеса помітила вираз обличчя Обервея і не могла не нагадати йому.

!

Лицар-Вовк пильно подивився на Брандо. Вовк завжди пам'ятатиме про свою здобич. Погляд Обервея змусив Брандо насупитися. Він не знав, де зустрічався з цим хлопцем раніше, але, очевидно, впізнав його. Але він все одно хотів підтвердити, але Обервей уже повернув голову. Брандо лише побачив, як він подивився на принцесу.

,

Щось сталося надворі. Попросіть усіх розійтися. Голос Обервея не був гучним, але він несподівано затулив шепіт у залі. Всі заспокоїлися.

?

Що сталося? Красиві брови Грифіни зрослися докупи. Це була територія Святого собору. Якби щось трапилося, це було б не дрібницею.

На вулиці є єретики. — відповів Обервей.

?

Єретики?

,

З гуркотом весь зал немов загорівся. Святий Вогняний собор не був ксенофобським. За винятком п'яти святих соборів, які не заважали один одному, деяким невеликим сектам або містичним культам в основному дозволялося поширюватися між різними країнами. Але в п'яти святих соборах згадувався лише один єретик, і це були сектанти, які слідували за Сутінками або Темним Драконом. Незалежно від того, як з'явилися сектанти в центральній частині під юрисдикцією Святого собору, ходили чутки, що сектанти в основному жорстокі, злі і божевільні. Звичайно, більшість присутніх вельмож не бажали бути похованими разом з цими божевільними. Тож на якусь мить деякі шляхтянки навіть закричали.

Не кажучи вже про цих простих вельмож, навіть Грифіна і Брандо не могли не бути шоковані. Принцеса Еруїна була шокована тим, що сектанти пробралися в зал, але Брандо був шокований, що такого ніколи не траплялося в історії. Тож у порівнянні останній був шокований більше.

?

Що відбувається? Грифіна побачила, що ченці Святого собору почали підтримувати порядок. Кілька з них знаходилися в центрі залу. Навіть якщо вони хотіли визирнути на вулицю, вони не могли побачити обстановку за межами садиби. Вона дуже чітко сказала про це, тому запитала прямо.

Але цього разу зазвичай кмітливий Самотній Вовк похитав головою.

,

Насправді, навіть Мейнільд, який першим відкрив для себе сектантів, не знав, що відбувається. Спочатку вона зробила висновок з інформації Фреї, що Брандо та інші плекали злі наміри щодо принцеси. Тому вона негайно наказала своїм лицарям готуватися до захисту Королівської фракції в залі. Але вона не очікувала, що в той момент, коли вона віддасть наказ, весь маєток опиниться в хаосі, як тільки лицарі вихоплять свої мечі.

.

Сектанти немов з'явилися нізвідки. Вони маскувалися під різних людей. Деякі з них були слугами вельмож, а деякі навіть охоронцями садиби. Коли вони побачили, що лицарі принцеси витягли свої мечі, вони відразу ж витягли і свої мечі. Потім, немов навмисні, вони розділилися на дві групи. Одна група кинулася на лицарів королівської сім'ї, а інша група кинулася прямо в маєток. Охоронці, які стояли на чолі маєтку, не очікували, що охоронці, приведені дворянами, будуть ворогами, тому зазнали великих втрат, як тільки зустрілися.

—

Коли це сталося, всі не могли не бути шоковані. Тільки Мейнільд була впевнена, що план Бренделя був викритий, і вона була в розпачі. Вона була кваліфікованим військовим, і в цей момент зовсім не панікувала. Вона відразу ж витягла свій довгий меч і наказала всім навколо: Не зв'язуйтеся з цими людьми. Їхня ціль – вельможі в залі. Всі лицарі, прислухайтеся, негайно відкрийте стежку і йдіть за мною —

,

Після цього вона встромила свій меч у серце одного з сектантів, який накинувся на неї. Потім вона витягла меч назад без слідів крові на ньому. Її рухи були настільки швидкими, що оточуючі навіть не встигали це чітко розгледіти.

.

У цей момент була присутня досить велика кількість знатних гвардійців. Вони були лише на мить приголомшені сценою, що відбувалася перед ними. Коли вони почули таку спокійну і тверду команду, що доносилася із залу, вони негайно зреагували і витягли зброю в атаку. Справа не в тому, що Мейнільд міг командувати цими гвардіями з престижем королівської сім'ї, але це було пов'язано з тим, що більшість дворян, які змогли взяти участь у конференції Аррека, мали надзвичайний статус. Навіть якщо один із вельмож у залі був поранений, це була ціна, яку слуги не могли собі дозволити.

Адже сектанти, які залишалися на вулиці, були в меншості. У міру того, як все більше і більше шляхетних гвардійців вступали в бій, тимчасова лінія оборони, яку вони побудували на периферії, раптом відкрила кілька довгих прогалин. Але знатна гвардія була зовсім не в захваті. Ці сектанти виправдовували свою репутацію жорстоких людей. Вони часто відбивалися в останній момент, але ніхто з них не втікав. Коли вони подумали про те, скільки цих жорстоких людей загинули в садибі, всі присутні не могли не відчувати себе пригніченими.

У зв'язку з міцністю Святого собору дворянам було наказано залишити більшу частину варти за межами садиби. Тепер, коли сталася аварія, всі присутні не могли не проклясти підлі вчинки Святого Вогняного Собору.

Мейнільд не став винятком. Вона насупилася. Незважаючи на те, що Флітвуд був поруч з принцесою, чарівник все одно поступався воїну в ближньому бою. Особливо, коли юнак був Золотим Ранкером або навіть мав силу Пробудження Стихій. Якби він був досить близько до принцеси, Флітвуд не зміг би вчасно його зупинити. Рука Мейнільди стиснула її довгий меч, і навіть кісточки пальців побіліли. Їй залишалося тільки чекати, поки Королівський лицар прорветься в напрямку сектантів і негайно нападе на садибу.

Чорнява жінка-лицар не могла не стривожено озирнутися навколо. У цей час вона застала Фрею в заціпенінні. Фрея! Мейнільд, здавалося, знайшла місце, щоб виплеснути свій гнів. Вона була однією з небагатьох людей у Королівській фракції, хто знав справжню особистість дівчини з Бучче. Вогняний скіпетр Евертон був однією зі справжніх гордості Королівської фракції. Можна сказати, що без Евертона Королівської фракції сьогодні не існувало б. Що стосується єдиного кровного родича Евертона, то почуття Мейнільда були дещо складними.

,

Фрея не завжди могла її задовольнити. Незважаючи на те, що вона захоплювалася своєю працьовитістю, але надмірна обережність і нерішучість не були якістю, якою повинен володіти генерал. Як така людина могла витримати честь Вогняного скіпетра? Більше того, була ще й мрія

.

Мейнільд похитала головою і викинула з голови свої нервові думки. Вона суворо подивилася