Читати книгу - "Розстрільний календар"

Захаров Борис. Світличний Іван Олексійович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 20 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/QdJVDw

Мельник Ігор. Арешти української інтелігенції 1965 року. Режим доступу: https://goo.gl/y4JimG

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.

Звинувачувальний висновок у справі старшого викладача Луцького державного університету Чадюка — детальний його життєпис за три роки, що зафіксував, про що він говорив, де, з ким і за яких обставин.

Один із перших задокументованих моментів, після якого у слідчих виник живий інтерес до Олексія: чоловік «неодноразово розповідав» друзям анекдот про пам’ятник Леніну в Луцьку.

Олексій Чадюк висловлював невдоволення арештами Валентина Мороза та Дмитра Іващенка, говорив, що «в Києві умисне спалили Державну публічну бібліотеку Академії наук УРСР з метою знищення спадщини історичної української літератури», цитував Леніна, мовляв, «в перших його працях вказувалося, що Україна повинна мати свою армію, гроші, але зараз все це вихолощено».

Одного разу Чадюк публічно у їдальні сказав, що «в СРСР немає свободи, немає демократії» і мав рацію: за розмови про пригнічення українського народу отримав 2 роки позбавлення волі у таборах.

Реабілітовані історією. Волинська область. Книга перша. — Київ, Луцьк, 2010. Режим доступу: https://goo.gl/CrCuA6

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.

59

Текст Олександри Статкевич.

60

Зі спогадів Василя Овсієнка.

61

Див. також: «З 3 до 9 серпня 1973 року тривав суд над інженером Дмитром Демидівим» (с. 317).

62

Текст Олени Кухар.

63

Текст Олени Кухар.

64

Див. також: «20 лютого 1972 року. Операція «БЛОК»: заарештований учасник національно-визвольного руху Василь Долішній» (с. 82).

Перший тюремний день — це світ, розрубаний на дві половини.

Валентин Мороз

«Погоня закінчилась. Втікач вийшов з кущів. «Здаюсь, не стріляйте! Зброї не маю!» Переслідувач підійшов майже впритул, діловито відтягнув затвор автомата і одну за одною всадив три кулі в живу мішень. Пролунало ще дві черги: то два інші втікачі, які теж здались, були розстріляні. Тіла винесли на шосе. Вівчарки лизали кров. Як завжди, жертви привезли і кинули біля воріт табору, на пострах іншим. І раптом трупи заворушились: двоє були живі», — такою сценою починається твір Мороза «Репортаж із заповідника Берії», написаний у таборі та поширений у самвидаві.

Валентин Мороз вважав, що 1960-ті роки стали першою хвилею українського відродження після часів сталінізму. Втім, сталінізм не зник, а лише трохи модифікувався.

На судовому засіданні в Луцьку обвинувачували двох викладачів місцевого педагогічного інституту — Дмитра Іващенка і Валентина Мороза. Їх засудили за «антирадянську та націоналістичну агітацію та пропаганду» до 2 та 4 років таборів відповідно.

Валентин Мороз перебував у Мордовському концтаборі. Після звільнення написав три есеї: «Мойсей і Датан», «Серед снігів», «Хроніка Опору», які розійшлись у пресі та зробили його ім’я впізнаваним.

Валентин Мороз: 30 червня 1941-го український народ відновлював державність. Режим доступу: https://goo.gl/ZmZFaZ

Мороз Валентин (1936 р.н.): [Біографія і твори] // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/0r1Im4

Перенесієнко Ігор. Про Валентина Мороза. Режим доступу: https://goo.gl/wxItkC

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.

Вперше науковця як «активного учасника троцькістсько-націоналістичної бойової терористичної організації» арештувала оперуповноважена Пера Гольдман. Обвинувачення Гольдман спровадили у табори і на той світ не один десяток талановитих людей, серед яких Михайло Бойчук та його учні, Остап Вишня, Гео Шкурупій та інші.

Наприкінці терміну Шабліовський отримав нове покарання — за «антирадянську агітацію» у таборі. Додатковий строк відбував на Соловках, в Ухтіжемтаборі, поселення — у місті Кзил-Орда Казахської РСР. А після смерті Сталіна він просив про переведення в Алма-Ату, але йому відмовили без пояснення причини. Справу розглянули знову майже за 10 місяців і відпустили Шабліовського на волю. За рік його реабілітували — справу закрили «за недоведеністю обвинувачень».

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nUku5h

Ярослава Дашкевича арештували на робочому місці у Львівській бібліотеці Академії наук УРСР 10 грудня 1949 року. Його матір, хорунжа УСС Олена Степанів на той час уже відбувала покарання у Мордовських таборах. Слідом за «відомою українською націоналісткою» слідчі вирішили спровадити і сина — за «зберігання та розповсюдження контрреволюційної літератури».

Про арешт історик згадував так: «Безпосередньою причиною було те, що я передавав до Ленінграда до колекції шевченкіани різні матеріали. Скажімо, якщо це були вирізки з газет, то з одного боку була інформація про Шевченка, а з іншого могло бути щось таке, що не подобалося владі. Потім до того додалася