Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман 📚 - Українською

Читати книгу - "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"

1 859
0
08.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вітер у моїх руках" автора Христина Лі Герман. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 92 93 94 ... 103
Перейти на сторінку:

    Видихнувши з тремтінням, я відчула, як спалахнуло тіло. Воно вібрувало, а злість, змішана з почуттями до Леонарда, скипіла в крові.

    Я сама потягнулася до нього. Підвелася, схопилася за плечі і потонула руками в густому волоссі, цілуючи Лео так, як ніколи до цього. Він уловив зміну відразу. Відібрав ініціативу, як вихор. Взявся за край моєю байки і стягнув її за лічені секунди. Зняв білизну і укрив в палких обіймах. Притиснув до себе і грубо штовхнувся язиком до рота знову, заплутався руками у волоссі і стиснув їх. Не залишив ні шляху назад, ні вибору.

    — Трахни мене... — шепочучи, він провів великим пальцем уздовж моїх губ і оглянув їх, як голодний. — Солодко і бажано глибоко. Зроби це. Ти ж любиш боротися зі мною. Тікати. Приручи мене, Катерино!

    Я послала все до біса і потягнула лямки його штанів вниз. М'яка тканина вивільнила пружну і тверду плоть. Обхопивши член, я ніжно провела рукою уздовж ствола і поцілувала Лео. Потонула в його густому видиху і тремтінні. Він дихав глибоко і чіпко спостерігав за кожним моїм рухом.

    Провівши лагідно пальцями уздовж гарячої плоті, відчула, як Леонард стиснув мою потилицю міцніше. Він глибоко вдихнув і жадібно поцілував зі стогоном.

    — Упевненіше, мон шері — зібравши моє волосся в кулак, Леонард гаряче зашепотів. — Я увесь твій. Не бійся, — закінчив і потягнув нас до крісла.

    Впавши в нього, ми упіймали один одного в капкан з тіл і поцілунків. Здавалося, їм немає кінця, а пристрасть спалила нас живцем. Спопелила в гарячих диханнях, хаотичних і нетерплячих дотиках. У тому, як легко і природно ми позбавилися від одягу. Він заважав. Дратував шкіру, приносив дискомфорт і злив. Загострилися усі почуття, серце стукало набатом в грудях, а рот наповнився слиною від однієї думки про те, що я збиралася зробити.

    Трясця, та я жадала цього.

    Дивилася на Лео і жадала принести йому задоволення. Дійсно приручити. Зробити тільки своїм.

    Його відвертість, щирі слова, поцілунки, і все, що відбувалося між нами — привело до логічного висновку.

    Я визнала, що закохалася.

    Шалено. Без пам'яті. Так само пристрасно, як пестила його плоть ротом і жадібно слухала чоловіче рване дихання. Воно зводило з розуму і приносило ні з чим незрівнянне задоволення. Штовхало посилити рухи і поглибити ласку, зробити її повною, і подарувати яскраву насолоду.

    Відчувши, як Лео пробрався долонею в моє волосся, затремтіла від гострої хвилі збудження. Він зібрав пасма в кулак і стиснув так приємно, що я мугикнула і заковтнула член глибше. Відчувши це, Лео важко видихнув, а його пальці у волоссі стиснулись міцніше, надавили і направили. Я затремтіла. Усім тілом завмерла, відчуваючи, що ще декілька рухів і він кінчить.

    Але мабуть подібне не входило в плани Лео. Рвано дихаючи він нахилився і упився в мої губи. Жадібно ввібрав увесь свій смак і потягнув на себе. Не дозволив перевести навіть дихання, натомість змусивши осідлати його і глибоко прийняти тверду плоть у свою.

    Спазм солодко стиснув стегна, а з горла вирвався вологий стогін. Намагаючись втриматися, я схопилася за плечі Лео і підвелася, але він посадив назад і штовхнувся стегнами тільки сильніше. Так глибоко, що я закрила очі і загубилася в гострих та швидких поштовхах. Їх темп несамовито наростав, а наші дихання перетворилися на палкі і жадібні стогони. Леонард безжально штовхав нас до краю з такою швидкістю, що я ледь зловила момент яскравого ознобу. Завмерла, коли дихання стало в горлі, а по тілу пройшов скажений імпульс оргазму. Він скував. Я не відчувала нічого, окрім шаленого серцебиття в грудях і скорочень плоті.

    Його плоті, і своєї.

    М'який дотик губами до щоки повернув в реальність. Підвівшись, я нахилилася і притулилася до лоба Лео. Неспішно, ніжно провела рукою по його грудях і посміхнулася, помітивши затьмарений погляд хитрого провокатора.

    — Ти занадто... добре вивчив мене, — прошепотіла і залишила легкий поцілунок на його губах. — Це ж була провокація?

    — А як інакше? Ти настільки ж уперта, як і я, мон шері, — Лео хрипко відповів, і подався стегнами вгору, поновлюючи рухи.

    Закривши очі, я притиснулася до нього міцніше і рвано вимовила, як п'яна:

    — Ти вирішив змусити довіряти тобі.

    — Я знайшов найдієвіший метод. Хороший оргазм вирішує будь-які питання в нормальних стосунках пари.

    — Поза сумнівом, — відчувши, як його член кам'яніє з кожним новим рухом, закусила з посмішкою губи і розплющила очі.

    — Бачу ти згодна, — хитро посміхаючись, Лео упіймав мій погляд і обхопив талію руками. — Мені однозначно подобається твоє завзяття на шляху до довіри, мон шері.

    — Ще б пак, — відповівши, я випрямилася і вхопилася за його руки, щоб перейняти ініціативу.

    Леонард лише посміхнувся, але не став сперечатися. До моменту, поки ми не опинилися на дерев'яній підлозі в купі сучасних ковдр. Принаймні етикетка з модного гіпермаркету на Іст-Сайді не вписувалася в інтер'єр мисливського будиночка часів Гетсбі.

    Через декілька годин, я так і лежала на животі, дивлячись на вогонь і на білу етикетку ковдри. Леонард вмостився поруч. Із закладеними під голову руками, він оглядав стелю. Мовчав і слухав, як дощ бив по вікнах і даху, поки я допивала відкрите раніше вино. Ми не говорили і це дивувало. Виявляється, нам було комфортно в тиші і наодинці з собою.

    Проте, Лео все ж наважився порушити мовчання.

    — Я повинен це запитати, інакше з'їду з глузду. Мозок кипить.

    — Що? — зробивши ковток вина, я закинула поліно у вогонь.

    — Навіщо ти приховала від нього, що знаєш про зраду? У чому сенс?

    Я гірко посміхнулася. Все банально.

    — Хотіла весілля, Кім-Гальяно, і вірила, що це просто інтрижка, — відповівши, випила вина, і чекала реакції.

    Леонард підвівся і спохмурнів. Його погляд кричав про відразу. Це знову викликало хвилю обурення. Він мене не розумів. Можливо, колись такий день настав би, але очевидно не зараз.

1 ... 92 93 94 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"