Читати книгу - "Війна Калібана"

За півгодини праксова їжа на тарілці захолола. Жінка з Церери повідомила що втратила дочку через розлучення і що надсилає йому свої гроші за місяць, які б вона витратила на жувальний тютюн. Група інженерів з харчування, що були на Місяці, пустили по колу капелюха і надіслали йому суму у розмірі його місячної платні, залишайся він ботаніком.

Старий марсіанин з шоколадною шкірою і торкнутим сивиною волоссям серйозно дивився на камеру і сказав що він з ним, з Праксом.

Початок наступного повідомлення був схожий на попереднє. Чоловік на картинці був у віці – вісімдесят чи дев’яносто, - з прилиплим пасмом сивого волосся на черепі і зморшкуватим обличчям. Щось у його виразі привертало увагу. Нерішучість.

- Докторе Менґ, - почав чоловік з слабким акцентом, що нагадував йому дідів, - мені дуже

шкода чути що ви і ваша родина постраждали. Страждаєте, - чоловік облизнув губи, - відео з камер охорони у вашій презентації. Я вірю в те що знаю чоловіка на ньому. Але його прізвище не Стрікленд.

Розділ тридцять четвертий: Голден.

Відповідно до станційної інформації, «Блове Бломе» був відомим завдяки двом речам: - напою який звався «блакитний мерзотник» і великою кількістю столів для ґолґо. Путівник попереджував потенційних відвідувачів що станція дозволяє відпускати бару лиш два «мерзотники» в одні руки через вкрай само згубну суміш етанолу, кофеїну та метилфенідату. Ну, і як вважав Голден, якогось блакитного харчового фарбника.

Поки він ішов коридорами тиховської секції насолоди, путівник почав пояснювати йому правила ґолґо. Після декількох моментів цілковитої мішанини – «голи», кажуть, можуть бути «позиченими», захист відбиває рух – він вимкнув його. Дуже мало шансів на те, що він буде грати в ігри. Та й напій який розгальмовує, лишаючи тебе по вуха нашпигованими енергією наразі недоречний.

Правда була в тому, що Джим ніколи в житті не почувався краще.

Він налажав з купою речей за останній рік. Він відсторонив від себе команду. В обмін на безпеку, він поєднався з силами в яких не був упевнений. Він, можливо, зруйнував єдині адекватні відносини у своєму житті. Він дозволив власному страху перетворити себе на когось іншого. На когось, хто обернув страх на насилля. На когось, кого не кохає Наомі, не поважає команда, який самому собі не дуже подобається.

Страх нікуди не подівся. Він все ще був тут, ворушачись під скальпом щоразу, коли на думку спадав Ґанімед і про те що там було втрачено і що могло рости прямо зараз. Але вперше за довгий час він був попереджений і не ховався від почуттів. Він дозволив собі боятися. В цьому-то й була різниця.

Голден почув «Блове бломе» за декілька секунд до того як побачив. Він почався ледь чутним ритмічним гупанням, звук якого поступово зростав, обростав електронним скавулінням і жіночим голосом, що співав на суміші гінді і російської. Коли він наблизився до входу в заклад, пісня змінилася на альтернативний спів двох чоловіків, який звучав немов спірка, покладена на музику. Басова лінія взагалі не змінилася.

Всередині клуб штурмував усі органи почуттів на повну. Озія денсфлору домінувала в центрі приміщення, на ній корчився тузень тіл залитих постійно мінливим у такт музиці світловим шоу. В коридорі музика була гучною, та в самому клубі – оглушливою. Одну з стін повністю займав хромований шинквас, за яким навіжено розливала замовлення шістка шинкарів.

На дальній стін мався вказівник ҐОЛҐО і стрілка, що вказувала на довгий коридор. Голден пішов за нею, музика стишувалась з кожним кроком, так що коли він увійшов до кімнати з ігровими столами, вона знову повернулася до негучної басової лінії.

За одним з столів була Наомі з подругою Семом і купкою інших белтерів. Волосся Наґати було стягнуте червоною еластичною стрічкою досить широкою для того, аби мати вигляд прикраси. Жінка змінила спортивний костюм на пару сірих, припасованих слаксів про наявність яких він був не в курсі і жовту блузу, що надавала її карамельній шкірі темнішого відтінку. Джим на хвильку припнувся, йому стиснуло в грудях: вона посміхалась комусь тому хто не був ним.

Коли Голден наблизився, Сем кинула на стіл металеву кульку. Група з іншого кінця відреагувала раптовими жорсткими рухами. З того місця де він стояв не зрозуміти було що відбувається, але зіщулені плечі і приглушена лайка, яка звучала з боку противника, наводила на думку що Сем зробила вдалий хід для своєї команди.

Сем крутнулася і виставила руку. Її команда, в яку входила і Наґата, почала ляскати її по долоні. Інженерка побачила його першою і сказала щось, що він не міг чути. Наомі обернулася, кинувши на нього замислений погляд, від якого капітан зупинився. Вона не посміхалася але й не супилася. Голден підняв руку у жесті, що, як він сподівався, мав означати «я прийшов не битися». Хвильку вони стояли і дивилися один на одного через шумну кімнату.

Йсусе, як я до такого докотився?

Наомі йому кивнула і вказала на стіл в одному з кутів кімнати. Вмостившись, він замовив собі випити. Не того синюшного вбивцю печінки яким був відомий бар, а просто дешевенький скотч, продукуємий белтерами. Він доріс до нього, хоч і не смакував. Просто толерував ледь помітний грибковий післясмак, який завжди був присутнім. За декілька хвилин Наґата попрощалася з командою і підійшла до столу. Звичною її ходу назвати було не можна, проте й крокуванням до чогось неприємного теж.

- Я можу тебе чимось пригостити? – запитав капітан, коли Наомі сіла за стіл.

- Звісно. Грейпфрутовий мартіні, - відповіла жінка. Поки Джим вводив замовлення на столі, вона оглянула його з таємничою напівпосмішкою, від якої в животі затрусилося.

- Добре, - капітан дозволив терміналу відкрити вкладку «бар» і оплатити трунки, - один бридкий мартіні вже їде.

Жінка засміялася: - бридкий?

- Близький до смертельного випадок цинги – ось єдина причина, яка змусить мене пити щось з соком грейпфрута.

Вона знову засміялась, розв’язавши ще один вузол в животі Голдена. Вони сиділи у компанійській мовчанці, поки не прибули напої. Вона зробила маленький ковток, плямкнула губами, поціновуючи смак і сказала: - Що ж. Викладай.

Джим зробив значно більший ковток, майже покінчивши зі скотчем за раз, запевнюючи себе що тепло, яке розходилось в животі замінить хоробрість. Я не почуваюсь некомфортно у тому стані, в якому ми покинули речі і вважаю