Читати книгу - "Любов дика та прекрасна"

На якусь мить вона замислилася, а потім заговорила:

— Коли твій батько застав короля зі мною, він був уражений, йому було дуже, дуже боляче. Король міг би врятувати гордість Ґленкірка, але натомість він узявся жорстоко вихваляти мою майстерність у ліжку перед твоїм батьком. Він запросив його в мій передпокій, і там вони кілька годин упивалися ґленкіркським віскі та розмовляли. А, налигавшись, приперлися до моєї спальні і… — Кат загнулася на мить, і її обличчя зблідло від спогадів. Вона тихо провадила далі: — Твій батько з королем провели залишок ночі, по черзі ґвалтуючи мене. За кілька років, Джеммі, я пробачила твоєму батькові, але тієї ночі моє кохання до нього померло. Я його розуміла й навіть співчувала йому, але те, що він повірив, буцім я, та, що завжди була відданою дружиною, з доброї волі зрадила його… — Вона зупинилася, на мить розгубивши всі слова. — Він завжди був упертий, так, страшенно впертий, той Патрик Леслі! Колись я його кохала, Джеммі, але я ніколи не була впевнена щодо нашого шлюбу. Ми були, як на мене, надто схожі. Я втекла після тієї ночі до свого єдиного друга — лорда Босвелла. Я хотіла тільки виграти час, заспокоїтись і все обміркувати. Але ми з Френсісом закохались одне в одного. Усе інше ти знаєш. А Джеймс Стюарт… я зневажаю його! Він вдає благочестивого християнина-короля, бездоганного чоловіка, найкращого батька. Але ж він лицемір і найбільший розпусник із-поміж усіх, кого я знаю!

— Мені здавалося, його не надто цікавлять жінки й більше вабить чоловіча краса, — мовив Джеммі.

— Ні. Це прикриття, за яким він приховує свої справжні бажання.

— А щоб батько так із тобою повівся!.. Він заслуговував того, щоб втратити тебе! Якби я знав про це, то сам би його вбив!

— Джеммі, Джеммі! Твій бідолашний батько страшенно постраждав через свою непомірковану жорстокість. Він повернувся з Ґленкірка, нетерпляче чекаючи зустрічі зі мною, а натомість побачив, як його напівоголену дружину пестить король. Як би тобі було, якби таке сталося з твоєю Беллою? Ні! Це Джеймс в усьому винен! Твого батька — царство йому небесне — уже немає. Френсіс у Неаполітанському королівстві, і хоч я не наважуюся налагодити з ним зв’язок, невдовзі поїду до нього. Колишнє життя майже скінчилося, і я ось-ось буду на дорозі до Босвелла. Хоча поки що нам слід подумати про твоє весілля з Ізабель Ґордон.

— А твої плани, мамо?

— Я про них поклопочуся, Джеммі. Краще тобі більше нічого не знати, щоб мимохіть не видати мене. Коли я поїду й доки не вийду з немилості короля, ви зможете таємно спілкуватися зі мною через родину Кіра. — Вона поцілувала його в щоку. — Хоч як палко кохаю Босвелла, — мовила графиня, — я б не залишила тебе, якби не була впевнена, що ти зумієш гідно нести свій титул і виконувати всі обов’язки, що ляжуть на твої плечі. Навчайся на помилках своїх пращурів, Джеммі. Лише перший граф Ґленкірка дожив до сивочолої старості. Більшість інших зв’язувалися зі Стюартами й помирали молодими. Якби я так не наполягала прилучитися до двору, може, нічого цього й не сталося б. Твій батько, Джеммі, — шануючи його пам’ять, я розповім тобі про це, — твій батько попереджав мене, що не варто наближатися до Стюартів. Я його не послухалася, але ти мусиш! Хай дядько Адам керує тобою в справах, і тримайтеся якнайдалі від двору.

— Мамо, а що буде, коли помре стара королева на півдні? Що робити, якщо наш король поїде в Лондон?

— Він туди й поїде, Джеммі. Він нетерпляче чекає того дня, коли зможе покинути Шотландію. Тоді дядькові Адаму доведеться їхати до Лондона, щоб там представляти наші інтереси, але ви з Беллою маєте залишатися тут. Не можна кидати Ґленкірк без господаря. Це неминуче призведе до його занепаду. Навчайте своїх нащадків любити цю землю, щоб вона ніколи не залишалася без Леслі.

— Мамо, ти говориш так, ніби вже ніколи не побачиш Ґленкірк.

— Не побачу, Джеммі. Навряд чи колись Джеймс пробачить мені образу, якої я йому завдам. Навіть не сумнівайся, що, коли я знову ступлю на англійські або шотландські землі за правління нашого кузена-короля, мене швидко й без зайвого галасу заарештують, ув’язнять і стратять. Коли я поїду то не повернуся. Молюся тільки про те, щоб Френсіс і досі чекав на мене.

Джеймс Леслі пирснув.

— Він чекає! У цьому я навіть не сумніваюся. Господи! Як відчайдушно він намагався зберегти тебе! Якби ви обоє не були такі шляхетні люди… але ви такі, які є, і ви пожертвували собою заради нас, Леслі. Досить уже, мамо! Хоч я прилюдно й засуджуватиму тебе, ти матимеш моє благословення та мою любов.

Катріона променисто всміхнулася до нього, і Джеммі аж отетерів.

— Господи, матусю! Якщо ти так усміхаєшся до всіх чоловіків, що роблять для тебе щось хороше, дивно, що тебе не викрадали разів зі сто принаймні!

Вона радісно засміялася.

— Тисячу разів, мій зухвалий юний лорде! А тепер забирайся звідси, Джеммі! Мені треба обміркувати весілля.

Він повернувся, щоб піти.

— Джеммі. — Він озирнувся, і, дивлячись синові в очі, Катріона встала на знак поваги. — Я дуже вдячна вам, мілорде, страшенно вдячна. Ви станете чудовим графом. Як же мені шкода, що мене тут не буде і я не побачу, як ви правуватимете.

Юний Джеймс Леслі швидко вклонився своїй матері й пішов.

Розділ 39

Наречена Джеймса Леслі Ізабель Ґордон була молодшою дочкою Джорджа та Генрієтти Ґордонів, графа й графині Гантлі. Два роки тому маєток Гантлі дощенту спалив гурт схиблених дисентерів, отож вона мала вийти заміж у Ґленкірку. Подейкували, що Ґордонам так не пощастило не тому, що вони були католики, — пів-Шотландії досі трималося цієї віри, — а через те, що кілька років тому вони, не ховаючись, прихистили в себе графа Босвелла.

Хай там як, тепер король дав своє благословення на шлюб і навіть збирався гостювати на весіллі, що мало відбутися 20 грудня. Після святкувань Різдва й Дванадцятої ночі молода родина мала поїхати зимувати в Единбург.

Щойно призначили дату весілля, юна Ізабель прибула до Ґленкірка. Кат наполягала на цьому:

— Вона має навчитися правувати в цьому замку, якщо хоче стати тут господинею.

— Але, мадам, — заперечувала майбутня графиня Ґленкірка, гарненька й ласкава, хоча й трохи ледача, — ви ж завжди