Читати книгу - "Біжи або кохай, Люсі Лі"

Напружено здіймаю на нього очі, щоб остаточно поринути в темряву його безкраїх очей.

– Бо попри шалену схожість із Лідією, ти зовсім інша, — пестячи мою шкіру, та майже зводячи цими дотиками з розуму, продовжує говорити Стас. - І з тобою все по-іншому.

– Що ти хочеш цим сказати? - згораючи від бажання відчути його ближче до себе, напружено шепочу. 

Погляд потемнілих чоловічих очей жадібно ковзає по моєму обличчю, та зупинившись на вустах раптово спалахує вже знайомим мені пекельним полум'ям бажання. Остаточно затягуючи мене в безодню своєї порочної темряви.

– Лише те, що ти мені потрібна, крихітко, — хрипко тягне. - І я поводився з тобою наче останній покидьок, бо нарешті зрозумів що безтями боюся тебе втратити. 

Почувши ці, такі потрібні мені слова, я і сама не розумію, як заворожено тягнуся до його губ. Щоб в ту ж мить злитися із ним в такому необхідному мені, гарячому, чуттєвому поцілунку.