Читати книгу - "Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості"

Відповідь: Щодня вам потрібно буде витрачати від півгодини до години на виконання завдань і читання есе. Один з найважливіших уроків, які ми засвоюємо протягом цих дванадцяти тижнів — це те, як важливо відмовитися від наших уявлень про необхідність все робити ідеально. Натомість ми вчимося дивитися на світ по-новому і зосереджуватися на процесі, а не лише на результаті.

Учасники програми починають її з певними не-висловленими очікуваннями і заздалегідь сформованим уявленнями про те, що саме має відбутися і як це на них вплине. І часто, як і в чудовому оповіданні, вони з неабияким здивуванням і радістю натрапляють на щось зовсім інакше. Тому передбачати, чого хтось навчиться під час цього курсу, означає знівелювати принципи, на яких він побудований. Курс експериментальний, і тому результати потрібно пережити на собі, а не пояснити.

Запитання; Що мені потрібно робити, щоб перебороти сумніви у собі стосовно того, чи зможу я стати успішним митцем?

Відповідь: Важливо не те, щоб перебороти сумніви в собі, а те, щоб пройти крізь них. Багато з нас вірять, що «справжні митці» не сумніваються у собі. Насправді, митці — це ті люди, які навчилися жити з сумнівами і працювати попри них. Вправи з цієї книжки допоможуть вам позбутися від надміру критичного внутрішнього Цензора і перфекціоніста. Ви дізнаєтеся, що дозволяти собі непродуктивний «вихідний» день — частина розкриття власної творчості. Оскільки «Шлях митця» зосереджується радше на процесі, а не на результаті, ви навчитеся цінувати свої «помилки» як частину навчального процесу.

Запитання; Чому митці відкладають виконання роботи на потім і у чому суть прокрастинації?

Відповідь: Творчі люди відкладають виконання роботи на потім, тому що бояться, або тому, що для певної діяльності їм потрібен «відповідний настрій», якого вони і чекають. «Шлях митця» навчить вас, як відрізнити настрій від продуктивності. А ще він навчить вас цінувати самолюбний ентузіазм більше, ніж механічну сувору дисципліну.

Запитання; Як я можу покращити свою здатність генерувати нові ідеї?

Відповідь: Навчіться зводити нанівець зусилля вашого внутрішнього критика — вашого Цензора. Попри те, що вам, імовірно, не вдасться повністю від нього позбутися, ви навчитеся не зважати на його негативні слова. Коли ми використовуємо ранкові сторінки і творчі побачення — розроблені спеціально для того, щоб ви відновили зв’язок з вашою нелінійною інтуїтивною сутністю, — ми покращуємо свою здатність генерувати нові ідеї. У міру того, як ми позбуватимемося перешкод, які складаються зі старих звичок, і почнемо краще розуміти себе та більше прислухатися, ми станемо щоразу краще сприймати творчість і її інколи ледь помітні прояви.

Запитання: Яке хибне уявлення про творчість найбільш поширене?

Відповідь: Найпоширеніше хибне уявлення полягає у тому, нібито нам доведеться повністю залишити позаду старе життя, щоб іти услід за своїми мріями. Нам легше використовувати роботу, сім’ю, матеріальне становище, нестачу часу і таке інше, щоб «убезпечити» себе від тривоги, яка нам загрожує, якщо ми вийдемо із зони комфорту і підемо назустріч творчому процесу. Коли так трапляється, то ми позбавляємо себе великої радості. Найдієвіший спосіб подолати перешкоди — організувати творчу спілку у тому житті, яким ми живемо зараз. Про те, як саме це зробити, читайте далі.

Як організувати творчу спілку

Коли перше видання «Шляху митця» побачило світ, я висловила побажання, щоб сформувалися групи людей, які разом читатимуть цю книжку. Я уявляла їх як гуртки, де всі рівні, так звані «творчі спілки» — де люди служитимуть один одному дзеркалом, якому можна довіряти, об’єднуючись на шляху до спільної цілі — виходу з глухого кута у своїй творчості. Моє бачення було таким, щоб членство у таких спілках було безкоштовне, щоб кожен міг таку спілку заснувати, використовуючи цю книжку і як інструкцію, і як текст. Багато таких спілок дійсно утворилося, і їхня кількість примножується і досі. Така допомога і підтримка, яка іде від митця до митця, від серця до серця, і є основою «Шляху митця» і «Золотої жили»[26].

Не дивно, що безліч психотерапевтів і учителів, а також у коледжах, університетах і лікувально-оздоровчих центрах незабаром почали організовувати такі творчі групи і брати за участь у них певну плату. Тому групи збиралися під чиїмось керівництвом, а не просто так. Звичайно, вони були — і є — цінними у тому, що дотримувалися принципів творчого відновлення і пояснювали, як користуватися методиками, описаними у цій книжці. Утім, будь-яка група, яка об’єднується навколо лідера, повинна швидко стати самостійною, щоб у кожного з учасників були рівні права і заняття проводили не заради прибутку.

Не існує «акредитованих» учителів «Шляху митця». Я вирішила не обмежувати цю програму жодними ліцензіями, а запропонувати її як подарунок — абсолютно безкоштовно. На моє переконання, творче відновлення у своєму найкращому виявленні — це колективний процес, де не існує ієрархії і усі рівні. Саме цим він відрізняється від подібних академічних і психотерапевтичних моделей. Кожен професіонал, який береться організовувати групу навколо книжки «Шлях митця», повинен усвідомлювати, що головна мета — це створення автономної і рівноправної творчої спілки. Групи, об’єднані навколо певного лідера, можуть слугувати чимось на кшталт містка до такого формату.

За роки викладання і подорожування я часто спостерігала чудові результати, яких досягали у таких спілках, де всі учасники були рівні. Час від часу я бачила випадки, коли «Шлях митця» занадто модифіковували. Коли у таких групах надміру зосереджувалися на інтелектуальному «аналізі» чи психотерапевтичному «процесі», то виникав ризик завадити творчому розкриттю. Дуже часто трапляється таке, що звичайний творчий опір трактується як «невроз» чи глибока проблема.

«Шлях митця», «Золота жила» та інші мої навчальні книжки є винятково практичними. Вони скеровані на те, щоб навчати людей обдумувати і змінювати життя завдяки актам творчості. І книжки, і всі творчі спілки повинні засновуватися лише на практиці, а не на теорії. Як митець, я можу впевнено про це стверджувати. «Шлях митця» та інші книжки — квінтесенція тридцяти років творчої діяльності.

Я вірю і на власному викладацькому досвіді переконалася: ми всі достатньо здорові, щоб займатися творчістю. Це цілком безпечне намагання, яке не вимагає допомоги спеціально підготовлених координаторів. Це наше людське право, дане нам від народження, це те, що ми можемо робити колективно і поступово. Творчість — це як дихання: вказівники допомагають, але процес здійснюємо ми самі. Творчі спілки, у