Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

Під час зміни я п’ять разів засинав. Щоразу, коли система бачила, що я відключаюся, у вухах звучав застережливий клаксон, приводячи мене до тями. Потім вона занотовувала порушення у моєму файлі працівника. Моя нарколепсія стала такою постійною проблемою протягом першого тижня, що тепер мені щодня видавали дві маленькі червоні таблетки. Я приймав їх. Але не на роботі.

Коли моя зміна нарешті закінчилася, я зірвав гарнітуру та візор і якомога швидше пішов назад до блоку. Це був єдиний час за весь день, коли я кудись поспішав. Добравшись до своєї крихітної пластикової труни, я заліз всередину і завалився на матрац, точно в такій же позиції, як і напередодні ввечері. І ніч перед цим. Декілька хвилин я лежав, кутиком ока поглядаючи на час на розважальній консолі. Коли показало 7:07 вечора, я перевернувся і сів.

— Світло, — тихо сказав я.

За минулий тиждень це слово стало моїм улюбленим. Для мене воно стало синонімом свободи.

Світло, вбудоване в оболонці блоку, вимкнулося, зануривши крихітну камеру в темряву. Якщо хтось спостерігав за мною через одну з відеокамер безпеки, він побачить короткий спалах, коли камера перемкнеться в режим нічного бачення. Тоді мене знов буде добре видно на моніторах. Але завдяки маленькому саботажу на початку тижня камери безпеки в моєму блоці і мій навушник вже не виконували покладені на них завдання. Таким чином, вперше за весь день за мною не стежили.

А це означало, що настав час діяти.

Я поклацав по сенсорному екрану розважального центра. Він засвітився, показуючи той же вибір, що і в першу ніч: декілька навчальних фільмів і симуляцій, в тому числі повний список епізодів «Черги Томмі».

Якщо хтось перевірить журнал використання мого розважального центру, то побачить, що я кожної ночі дивився «Чергу Томмі», поки не засинав. А коли переглядав усі шістнадцять епізодів, то починав спочатку. Журнал також показував, що я засинав приблизно в один час кожної ночі (але не точно у той самий час), і спав, як убитий, до наступного ранку, коли вмикався будильник.

Звичайно, я не дивився дурний корпоративний лайносеріал кожної ночі. І не спав також. Насправді весь минулий тиждень я тримався на близько двох годинах сну на добу, і це починало даватися взнаки.

Але коли світло у блоці вимикалось, я почувався енергійним і бадьорим. Виснаження зникало і пальці правої руки швидко танцювали сенсорним екраном, перемикаючи меню операцій розважального центру з пам’яті. Приблизно сім місяців тому я отримав набір паролів інтранету «ІОІ» на «3л1тному хак3рському варез-порталі» — тому ж підпільному аукціоні даних, де я придбав необхідну інформацію для створення нової особи. Я стежив за всіма сайтами даних на чорному ринку, бо ніколи не знаєш, що можуть виставити на продаж. Обхід серверу ОАЗи. Злам банкомату. Секс-відео знаменитостей. Що завгодно. Я переглядав списки аукціонів «3л1тного хак3рського варез-порталу», коли один привернув мою увагу: «Паролі доступу інтранету «ІОІ», лазівки та обхід системи». Продавець стверджував, що пропонує засекречену інформацію про архітектуру інтранету «ІОІ» та набір кодів адміністративного доступу і вразливості системи, які можуть «надати користувачеві карт-бланш у мережі компанії».

Я припустив би, що дані фальшивка, якби вони не були опубліковані на такому поважному сайті. Анонімний продавець стверджував, що він колишній програміст «ІОІ» і один з провідних архітекторів інтранету компанії. Очевидно, він був перевертнем — програмістом, який навмисно додає в код обходи і лазівки в систему, щоб потім продати їх на чорному ринку. Це дозволяло йому отримати гроші за одну роботу двічі, і зняти провину, яку він відчував через роботи в такій демонічний міжнаціональній корпорації, як «ІОІ».

Очевидною проблемою, про яку продавець не потрудився сказати на аукціоні було те, що ці коди не мали користі, якщо у вас вже не було доступу до внутрішньої мережі компанії. Інтранет «ІОІ» був високозахищеною автономною мережею без прямих з’єднань з ОАЗою. Єдиний спосіб отримати до неї доступ — це офіційно туди влаштуватися (дуже складно і забирає багато часу). Або приєднатися до постійно зростаючих рядів боржників компанії.

Я вирішив все одно зробити ставку в аукціоні, про всяк випадок, раптом вони стануть колись в нагоді. Та перевірити можливості не було, торги залишалися низькими і я виграв аукціон за кілька тисяч кредитів. Через кілька хвилин після закінчення аукціону я отримав коди на електронну скриньку. Після дешифрування даних я ретельно їх вивчив. Все виглядало дійсним, так що я відклав інформацію на чорний день і забув про неї — аж поки шість місяців тому не побачив барикади «шісток» навколо замку Анорака. Я одразу подумав про коди доступу «IOI». Тоді коліщата в голові завертілися і почав вимальовуватися мій сміховинний план.

Я зміню фінансові записи Брайса Лінча і дозволю собі стати боржником «ІОІ». Проникнувши в будівлю та опинившись у стінах компанії, я використаю паролі інтранету, щоб зламати приватну базу даних «шісток», а тоді знайду спосіб знести щит, який вони звели навколо замку Анорака.

Не думаю, що хтось очікував такого кроку, бо він був явно божевільним.

Я не перевіряв паролі до другої ночі в корпорації. Зрозуміло, що я був схвильованим, бо якщо мені продали підроблені дані і жоден з паролів не спрацює, то я продав себе у пожиттєве рабство.

Тримаючи камеру навушника націленою прямо, подалі від екрану, я відкрив меню налаштувань консолі, де можна було відкоригувати параметри аудіо і відео: гучність, баланс, яскравість і відтінок. Я виставив все на максимум, а тоді тричі натиснув кнопку «Застосувати» внизу екрана. Встановив регулятори гучності і яскравості до мінімальних налаштувань і знову натиснув кнопку «Застосувати». В центрі екрана з’явилося невелике вікно, що пропонувало мені ввести номер представника техобслуговування і пароль доступу. Я швидко ввів номер і довгий буквено-цифровий пароль, який вивчив напам’ять. Краєм ока перевірив на помилки, а тоді клікнув «ОК». Система зупинилася, здавалося, надовго. А тоді, на моє превелике полегшення, з’явилося наступне повідомлення:

Панель управління. Доступ надано