Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Свята Марійка 📚 - Українською

Читати книгу - "Свята Марійка"

364
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Свята Марійка" автора Зінаїда Валентинівна Луценко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 93 94 95 ... 115
Перейти на сторінку:

– Так, ми помирились! – казала мати. – То перебирайтесь із Денисом назад до своєї хати.

– А я ж поступила в інститут, пішла на роботу, куди я тепер дитину діну?

– Віддай Зойку до дитячого садочка, та й по всьому.

– Я у садочок дитини не віддам. Ніколи… – пригадала Наталка щось своє.

– Ну, тоді нехай сваха бавить? Все одно ж вона вдома сидить!

– А мені що? Я буду бавити, – зраділа на такі слова свекруха.

– Як же я буду щодня так далеко, аж до іншого села, за дитиною до вас ходити?… – здивувалася Наталка.

– А для чого тобі щодня ходити? – спинила Наталчин сумнів мати. – Денис відведе дитину в понеділок до баби, а в суботу назад візьме. Як колись твій брат жив у бабуні? І ми його, бувало, тільки один раз на місяць із батьком додому й забирали. Це вже ти панувала, бо була в дитячому садочку!

– Мамо, я цілий тиждень без своєї дитини не витерплю!

– Ну… – встрявав у розмову вітчим. – Так, Наталочко, не можна! Це ж твоя рідна мама! Хіба ж ти не хочеш для неї щастя?

– Я вже десь колись це чула! – відгризнулася Наталка. – Перебирайтесь краще ви жити в село!

– А хіба ти не хочеш жити без свекрухи? Сама хазяйкою в своїй хаті? Всі молоді хочуть самі жити! Чи ж не так? Хіба ж я себе молодим не пам’ятаю?… – вітчим таки знайшов потрібні аргументи.


А ще – увечері, тихесенько, щоб ніхто не почув, мати Наталці прошепотіла:

– Як мене не було в місті, ну, не жила з ним на квартирі… то дядько написав до газети оголошення про знайомство… І вже приїжджала тут до нього одна жіночка, навіть жила у нього цілий тиждень.

– Мамо?…

– Ти дослухай. Але дядько її не захотів, вирішив відправити назад. Але якщо я, Наталко, тепер ось не поїду, то дядько ще раз в газету писатиме…

– Мамо, ти себе хоч чуєш?…

– Дядько казав, що ми з ним тепер перейдемо жити у стареньку хату його батьків, – шепотіла далі мати. – Я ту хату до ума доведу, вибілю, пофарбую, та й будемо жити у селі, бо я не хочу вже більше його дітям годити. Але якщо я тепер до нього не поїду, то хату можуть чужі люди забрати.


І Наталка з Денисом переїхали до материної хати вдруге. Дитину віддали на тиждень до свекрухи. Завертілось…


Якогось вечора, у п’ятницю, Наталка із Денисом прийшли до свекрухи – забрати додому Зойку, було вже добре пізно.

– Я вдома свині попорав, теля закрив, кури і качки самі зайдуть у хлів… давай заночуємо у моїх батьків? – попросив Денис.

– Гаразд, – згодилася Наталка. – Бо й я втомилась.

– І справді, заночуйте! Куди ви будете дитину серед ночі волокти? – припрошувала свекруха. – Стеліться на дивані та й лягайте спіть!


Як уже погасили у хаті світло – загримало щось голосно у шибку.

– А це кого чорти на ніч принесли?! – розсердився свекор.

Але встав, накинув на голе тіло піджак і вийшов до дверей.

Повернувся назад із Олегом. Той був увесь якийсь зіщулений, у руках тримав велику дорожню сумку.

– А це що таке?! – свекруха сплеснула руками. – Це ж як ти, сину, добрався серед ночі?!

– Попросив хлопців, вони підкинули…

– А що ж сталося?…

– Ходімо, мамо, надвір.

Уже в дверях Олег кинув на Наталку недобрий погляд.

А через годину, Наталка з Денисом уже спали, до них в кімнату увійшла свекруха, увімкнула світло:

– Вставайте і йдіть собі додому, – винувато попросила.

– Як? Перша ж година ночі?! – Денис потер заспані очі.

– Я бачу… Думаєте, я не хотіла, щоб ви у нас переночували? Але… – свекруха швидко огледілась позад себе. – Зрозумійте… Он Олег стоїть, він плаче… Йому погано.

– А що сталося? – спитала Наталка.

– Збирайтеся і йдіть собі… Олегові дуже важко… Йому прикро… на вас, що ви разом… щасливі такі… дивитися. Ви собі удвох, а він тепер – сам… Не ладиться у нього в сім’ї. І все та Каріна!!! – заплакала свекруха. – Не дасть вона мені віка дожити, хоче мене в могилу звести!

– То, може, нехай хоч дитина у вас до ранку переспить? Я завтра заберу? – спитав Денис.

– Ні! Забирайте з собою й дитину… Бо в Олега тепер і дітей, мабуть, не буде. Та

1 ... 93 94 95 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Свята Марійка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Свята Марійка"