Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Для Насті ж це була можливість вільно дихати і чекати новини від батька.

В останній вечір перед від'їздом Настя зі Стасом надзвичайно довго прощалися у нього в квартирі. Було незрозуміло важко обом. Настя не могла відірватися від хлопця, як - ніби він їхав не на три місяці, а назавжди. Тривожне передчуття, неясно звідки взялося і мучило душу.

- Настя, я приїду через місяць. У мене буде два дні відпочинку, і я відразу до тебе, - заспокоював Настю Стас, читаючи в очах непідробне хвилювання.

- Я знаю. Це буде день народження Віті, - винувато глянула на нього, переплітаючи пальці. Дівчина лежала на грудях Стаса, поки той курив і погладжував великим пальцем її зап'ястя.

- Я в курсі. Ти не говорила з ним?

- Ні. Ніколи було. Я ж тільки прилетіла три дні тому, а він ще не повернувся.

- Може, до цього часу поговориш.

- Можливо.

- Батько не дзвонив?

Настя заперечливо хитнула головою, ковзаючи поглядом по їхніх руках. Стас видихнув дим вгору.

- Тож, чекаємо.

Мовчки кивнула.

- Настя, - загасив цигарку і, перекинувши дівчину на спину, навис зверху, спостерігаючи, як зелені очі досліджують риси його обличчя. - В чому справа?

- Я буду сумувати за тобою.

Настя видавила з себе посмішку, щоб не псувати вечір, і щоб після від'їзду Стас не думав про те, що Настя поводилася дивно. Вона і правда була дивною. Їй не хотілося відпускати тільки придбане щастя. До колючого болю в грудях. Можливо, це був просто страх перед купою божевільних фанаток або перед тривалою розлукою, вона не знала, і тому постаралася відкинути припущення, щоб не мучити а ні себе, а ні його. Стас повернеться, і закохані до нестями знову будуть щасливі. Можливо, до цього часу вирішиться питання з компанією батька, і Настя скаже Віктору про те, що хоче розлучитися. Так, саме так все і буде, а поки доведеться зачекати. Адже це якихось три місяці. Крапля в океані їх майбутнього щасливого життя ... Крихітна крапля, здатна змусити вийти спокiйний океан з берегів і зруйнувати його ...