Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Не чужі, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не чужі" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 93 94 95 ... 97
Перейти на сторінку:

- Коли її можна побачити? – питаю тихо, поряд чекає відповіді і її батько.

 - Не раніше завтрашнього ранку. Їдьте додому, якщо будуть якісь зміни – вам обов’язково повідомлять.

- Я залишуся, - одразу ж кажу я.

- Давиде, не дури, - на моє плече лягає рука Смоленського. – Нам всім потрібно добряче виспатися та відійти від цього всього. Ти зараз Лері нічим не допоможеш. Потрібно їхати додому.

Головою розумію, що він має рацію, але ноги приросли до місця.

- Коли можна буде транспортувати Леру? Я хочу перевезти її в приватну клініку, - звертається до хірурга Смоленський.

- У нас подбають про неї не гірше, ніж там. Повірте. Якщо ви переймаєтеся за умови, то ми виділимо ліпшу палату. Пів року тому у нас зробили ремонт. Персонал висококваліфікований і нічим не гірше, ніж в приватних клініках. Зайві рухи в її стані ні до чого. Навіть якщо ви наймете вертоліт.

- Добре. Якщо що потрібно – кажіть, не соромтеся, - погоджується Смоленський і кивком вказує мені в бік ліфту.

Я нехотячи слідую за ним та його охороною, яка весь той час була теж тут.

За кермо мені не дають сісти. Додому відвозить водій Смоленського. Воно й на краще, я так втомився, що засинаю на ходу.

Входжу у квартиру й одразу відчуваю пустоту. Треба ж, стільки років жив і звик, що крім кота нікого тут немає. А зараз якось ніяково від цього холоду та тиші.

Я поплівся в спальню.

Простирадла пахнуть нею. Під ковдрою її коротенька нічна сорочка. Теплі шкарпетки на стільці. В неї завжди мерзнуть ноги, але посеред ночі стягує їх.

Тоскно якось. І почуття провини за те, що трапилося гризе.

Ну хто заважав мені заткнутися, коли це потрібно було? Хто заважав не випустити її з дому? Знав же, що в такому стані їй не можна було за кермо сідати. Але думав тільки про себе.

1 ... 93 94 95 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не чужі, Аріна Вільде"