Читати книгу - "Щоденники ката, Руслан Шабельник"

Офіцером, який «працював» з Бугатті, виявився немолодий пау-бразець, найвизначнішою деталлю зовнішності якого (крім папужої форми до якої я почав звикати), були бакенбарди. Надзвичайно пишні, ретельно розчесані та напомаджені, вони підіймалися зі щік, наче дві гори. Ступінь доглянутості вказувала на ставлення власника до свого дітища.

– Офіцер Ка-чанг? – очільник поліції розповів мені, як пройти до кабінету, я сподівався, що не помилився дверима.

– Манга, називайте мене манга – це моє звання, – широка рука вказала на розсип смугастих нашивок на правому, більш довгому рукаві форми. Треба ж, а я думав, вони там для краси.

– Отже, манга Ка-чанг, я до вас...

– Фед Га-кун дзвонив мені, – пау-бразець вказав на невеликий настільний комунікатор, – я допоможу вам.

Для початку я вивів на екран фото Бугатті і показав його поліцейському.

– Так, це він, – кивнув пау-бразець. Широка рука потяглася до баків, але на півдорозі передумала. – Спочатку він наводив довідки про зорельоти, які прибули на Пау-Браз. Але це не у нас, у транспортників. Потім, немов із ланцюга зірвався, кричав, що карнавал треба терміново скасувати, а міністрів та членів парламенту завернути назад. Бігав, вимагав, дуже сильно.

– Ну, а ви?

– Перед будь-яким карнавалом у нас десятки дзвінків та листів із погрозами. Ну, а як міжпланетний, так – сотні. Ми відстежуємо та розслідуємо… по можливості, – рука знову потяглася до бакенбардів і знову спинилася на пів дорозі. – Вашого Бугатті направили до мене, надто він наполегливим був.

– Далі, – здається, я тоді подався вперед, здається, дихання почастішало. Ще б пак – адже зрештою, Бугатті мав рацію.

– Далі... далі я йому повірив, – Ка-чанг зітхнув. – Аж надто переконливо говорив. Ми з ним побігли до керівництва, адже рахунок йшов на години. Бугатті не пустили, а я кричав у кабінеті феда, стукав кулаком по столу, вимагав. Не знаю, що на мене найшло.

– Далі, – я знав, що найшло – типове телепатичне втручання. Злочин не з дрібних, але порівняно із вбивством відходить на другий план.

– Фед Га-кун заарештував мене. Посадив у камеру, обіцяв після свята розпочати службове розслідування. Але карнавал пройшов, а міністри загинули, тож мене звільнили.

– А Бугатті! – мало не закричав я.

– Як мене заарештували, Бугатті я більше не бачив, – рука нарешті зважилася і огладила баки.