Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

– Тягар мерзенних злочинів штовхав її вниз! – патетично вигукнула Азаль.

– Тих самих злочинів, за інформацію про які ви душу готові продати, пані Сонцелика? – припустила Жасмин. – Що там? Матеріал для шантажу відомих людей чи ваші особисті гріхи?

 – Віанда покарає тебе, невірна! – Птахопоклонниця зблідла, її губи затряслися. – Не говори про те, чого не розумієш!

Повз прошкутильгав інспектор Ільс. Глянув несхвально, наморщив лоб… Промимрив щось грубувате і попросив не кричати на всю горлянку.

– Я розумію, – Жасмин дочекалася, коли він зникне з поля зору, і заговорила тихіше, – що у вас був вплив на Сенріка. Ви починали дурити людей разом, це навіть в інфопошуковику є. Сенрік поділився планами щодо тієї передачі, так? Сказав, що зірвав великий і небезпечний куш, але з грошима Ейта можна зникнути і жити в достатку до кінця своїх днів. Адже Сенрік кривлявся заради наживи, знаєте? Він не з ідейних, йому що справжня сила Віанди, що сила справжньої Віанди – одна біда.

На непоказному обличчі Азаль промайнула гримаса болю.

– Сенрік був продажною тварюкою, – прошипіла птахопоклонниця, бризкаючи слиною. – Він не цінував свій дар! У нього в руках опинився спадок Віанди, але він використовував його абияк!

– А ви переконали використати правильно? – Жасмин помітила, що Джако потихеньку задкує до сходів, і зиркнула спідлоба, змусивши його завмерти. – Ми з напарником одного разу від нудьги проаналізували добірку ваших появ у кадрі, пані Сонцелика. Уявіть наше здивування, коли з’ясувалося, що всі вони мають дещо спільне! Перед камерами ви регулярно згадуєте «Олімпікус» або його товари. Зазвичай у нейтральному тоні, тому довести приховану рекламу складно, але особисто мені докази не потрібні.

Азаль похитнулася, закотила очі. Джако кинувся до неї, підтримав, і вона важко навалилася на його плече, не помічаючи, як від смиканих рухів її мереживний халат перетворюється на м’яту ганчірку.

– Закрий рота, асіанко. Ти й не уявляєш, у що лізеш!

– «Олімпікус» – це Б’єн Зарек, Б’єну потрібне падіння імперії Роксів, «РоксГруп» зникне, якщо знищити репутацію Алена. Все просто, хіба ні? Б’єн платить більше за Ейта, тому ви легко переманили Сенріка. Замість «убивця Ділена Рокса – його найкращий друг» він збирався назвати ім’я сина. А далі – шоу для закріплення ефекту. «Рокса вбив його власний син Ален!» – каже Сенрік і падає мертвим. Сюжет про це не сходить із екранів тижнями, ділити гонорар не треба… Ідеально, хіба ні? Драма – ваш стиль життя, убити ви можете легко. Згодні? Одного не розумію: у чому цінність кулі?

Азаль ні з того ні з цього розреготалася.

– Ти маєш рацію майже у всьому, асіанко. Майже, і це ще цікавіше, бо тобі ніколи не докопатися до істини!

– Це зізнання у вбивстві?

– Це натяк. Я боялася, що ти знаєш щось важливе, а тут якийсь дитячий белькіт…

Жасмин скривилася. Зневажливі нотки в голосі співрозмовниці дряпали слух і заважали сприймати всерйоз її промови.

– Ви вбили Сенріка?

– Доведи. – Азаль задерла підборіддя і штовхнула чоловіка по гомілці. – Ходімо, Джако. Вона – пусте місце, не треба її боятися.

– Між іншим, це пусте місце може розповісти, де зараз куля Сенріка. Її забрала поліція. І розкрила, уявляєте? Як думаєте, що знайшли всередині?

– Що? – Джако рвонув комір сорочки, ніби йому забракло повітря.

«Нічого. Тільки позначку про виробника. Ваша дорогоцінна «породжена надрами Віанди» куля виготовлена ​​на фабриці дитячих іграшок, що належить «РоксГруп», – Жасмин загадково посміхнулася, підморгнула і залишила Сонцеликих стурбовано шушукатися прямо під камерою відеоспостереження.

– Що ти рознюхала, асіанко? – понеслося їй вслід.

Вона не зупинилася і не обернулася. Нехай нервуються і роблять помилки. Сенрік був не найкращою людиною, але бачити його вбивцю на волі не хотілося. Та й скандал із віандійською фореллю наштовхував на лячні здогади, якими непогано б поділитися хоч із кимось.

«У цьому будинку десятки людей, проте ті двоє, які мені потрібні, зайняті одне одним», – від цієї думки зародилась туга.

Втім, був ще й третій – той, кого не шкода навантажити проблемами серед ночі, бо він сам використовує інших без роздумів.

Жасмин постукала до Алена.

– Мені нудно і самотньо. Я до тебе, – сказала без зайвих сентиментів. – Чи боїшся?

– Не сьогодні, асіанко. – Він зачинив двері перед її носом. – Не сьогодні.

– Що?! – Це ні в які ворота не лізло! – Гей, ти! Ану слухай сюди!

– Коли твої мізки стануть на місце, ти пошкодуєш про це. Не хочу бути негідником, – долинуло з кімнати.

Жасмин здогадалася, що неправильно почала розмову і зіткнулася з непорозумінням, проте поринати у довгі докладні пояснення не було бажання.

– Можна подумати, зараз ти втілення ангела! – крикнула, геть забувши про початкові плани. – Скільки там коштує німб? Коли тебе вписуватимуть до сонму святих, поклич на церемонію!

Відповіді не було, і Жасмин, люто дихаючи, попрямувала куди очі бачать. Їй терміново треба було когось убити або щось зруйнувати – на екрані, звісно. Пропозиція «ІгрОлімпікуса» надійшла дуже вчасно, і її віковий рейтинг на той момент не мав значення.