Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

Посміхнулася подрузі. Швидше б уже, не люблю так їздити. Хоча може й даремно. Водій привіз нас до високої скляної будівлі.

— Приїхали, — сказав Нейтан — тут є все в буквальному сенсі.

Відразу не повірила, а даремно. Настя насамперед потягла мене купувати мені спідню білизну. Її батько зрозумівши, куди ми йдемо, залишився при вході в магазин. А тут красиво і затишно. Навіть є з чого вибрати. На нас із подругою майже не звернули уваги, поки ми розглядали дрібнички. Підійшли тільки коли попросили підібрати розмір. Ось після цього почали метушитися. Мене повели в примірювальну. Роздягли, обміряли і тільки потім принести те, що мене цікавить. Усе сіло просто ідеально. Настя тільки зазирнула і запитала:

— Так це звісно добре, ти повсякденне вибрала. А для побачень? А так щоб перед чоловіком роздягнутися було не соромно?

— А це тобі чим не влаштовує? — здивувалася я — До того ж однотонне і дуже симпатичне.

— Ось саме симпатичне. Це ти на роботу в офіс одягнеш. А треба так, щоб ти могла залишитися в білизні і він не встояв.

— На мою думку, якби я опинилася в білизні, він і так не встоїть.

Дівчата консультанти посміхнулися і принесли кілька мереживних бюстів теж однотонних кольорів. Настя схвально кивнула і показала на пеньюари.

— І он ті красиві піньюарчики на неї підберіть. Тим паче, якщо в тебе з ним усе серйозно, повинна ж ти його тішити не тільки класикою. А родзинкою і щоразу чимось новеньким. А то уяви, він щодня буде твою бежеву класику бачити — нудно!

— Сподіваюся, ти собі теж родзинок купила, — усміхнулася я.

— А як же! Сергійко тепер переживає, що так скоро ще однією дитиною обзаведемося. Тож я, мабуть, краще ще пару таких, як у тебе, простих підберу. А то чоловіка на довго не вистачить.

— Мені ще під вечірню сукню потрібно підібрати, коли глибокий виріз на спині.

Із цього магазину ми вийшли через годину. Настін батько стояв під магазином і доїдав морозиво. Подивившись, що у нас лише два пакетики, він здивовано підняв брови. А ми хвилин п'ять переконували продавчинь не пакувати білизну в коробки. А то б вийшли з високою стопкою. Так нам просто акуратно склали все в два красивих паперових пакети. Настя одразу вивантажила наші покупки батькові, і потягла далі по торговому центру.

Далі у неї за планом був діловий одяг, потім для виходу у світ, типу ресторану, побачення та інші. А потім і повсякденний. Не пройшли повз і взуття та аксесуари. Після всього цього Настя потягла мене в спа салон на манікюр, педикюр і перукаря. Нейтан тільки встигав відносити наші покупки в машину. А коли ми засіли в спа-салоні, то й собі замовив масаж. Після покупок у кав'ярні нас повів уже Настін батько.

— Голодний як собака з вашими покупками.

Ми з Настею добре відпочили в салоні й самі були готові вже й повечеряти. Як виявилося, вже був вечір. Я трохи сумно подивилася на телефон, ні повідомлень, ні дзвінків.

Нам ще замовлення не встигли принести, до нас підійшов Альфред. Я була йому шалено рада. Тільки він суворо і трохи сердито дивився на Нейтана. А сам був одягнений з голочки. Хоча це і були просто штани і біла сорочка. Але вони на ньому сиділи просто шикарно.

— Добрий вечір.

— Ти так сердито очима не виблискуй, а сідай, — сказав Нейтан.

— Тату, — сказала Настя суворо.

Помітила здивування на обличчі Альфреда.

— Що рідна?

— Ти знову за своє?

— А що такого? Це між іншим моя робота. І повинен же я перевірити хлопчика, яким захопилася Ізабелла.

Я закрила обличчя руками, вже хочу його тріснути чимось важким.

— Іза не злись. Минулі рази дуже навіть себе виправдовувало, як і зараз.

Ми втрьох втупилися на нього, притому всі троє здивовано.

— У сенсі? — запитала я.

— Що в сенсі? Цього разу тобі казково пощастило! Нормальний пацан, репутація, нагороди, кар'єрне зростання. Я за Настю більше хвилююся з її Сергійком. За вас двох я можу бути спокійним.

— Тату, ти знову за своє, — фиркнула Настя.

— А що тато, не подобається мені твій чоловік.

— Але він же мій, а не твій.

— Він мій зять, між іншим. І я б вважав за краще, щоб він був військовим, а не програмістом. Нехай навіть супер пупер розумним програмістом.

— Він його за чоловіка не вважає, — тихо пояснила Альфреду, — рада тебе бачити.

Альфред уже сів поруч зі мною і взявши мене за руку поцілував її. Настя з батьком взагалі застигли від такої дії. А я зніяковіло почервоніла.

— Як відзвітував?

— Добре. А ви тут надовго в кафе?

— Повечеряй із нами, і йдіть гуляти. А то дівчатка цілий день по магазинах лазили.

— Ти міг із нами не їхати, — фиркнула Настя.

— Міг, але хтось же має за вами доглядати. Не твій же чоловік доходяга.

— Тату, — взмолилася Настя, — не чіпай Сергія, він не доходяга.