Читати книгу - "Рембо"

ЧАСТИНА VI

РОЗДІЛ 1

Рембо сидів серед підсвічених заходом дерев на краю табору. Він закінчував чистити свій комбінований автомат-гранатомет і втретє за день перевіряв ящик із вибухівкою.

У таборі тим часом готувалися до весілля. Жінки надягли святкові чадри. Чоловіки за допомогою паличок наносили собі на повіки тонкі смужки червоної, зеленої або блакитної фарби. Деякі застромили у свої тюрбани яскраві квіти. Музиканти грали на екзотичних інструментах. Невелика прямокутна коробка — задня стінка качала повітря, а на передній знаходилися клавіші — звучала, немов верхні регістри акордеона. Вузький і довгий струнний інструмент видавав звуки надто високо налаштованої мандоліни. З убогих сільських запасів їжі готувалися гострі страви. Запах баранини, змішаної з керрі та рисом, збуджував у Рембо апетит. До нього підійшов Муса.

Іноді неможливо осягти, у чому сенс життя. Люди зранку одружуватися, а ввечері вмирати. Війна змушує їх поспішати.

Так, — сказав Рембо, — тут дні — як роки.

Стукіт копит змусив його схопитися за зброю. Вершник галопом увірвався в табір, зіскочив на землю й поспішив до Халіда.

Прибулий поспішно почав про щось говорити.

Його військова форма стривожила Рембо, і він сказав Мусі:

Та це ж форма урядових військ!

А ще він наш шпигун. З’явившись тут, він уже не зможе повернутися назад на базу. Але його відомості того варті.

Які відомості?

Він говорить, що завтра росіяни висилати в цей район колону бронетехніки.

РОЗДІЛ 2

Тепер танці чоловіків перетворилися з весільних на войовничі. Тіні спліталися у світлі табірних вогнів, повітря вібрувало від звуку ситар і барабанів. Звістка про завтрашню сутичку вже рознеслася по інших селах. Багато моджахедів збуджено метушилися, перевіряючи зброю та готуючи коней. Діти широко розкритими очима спостерігали з печер, а жінки поспішали допомогти чоловікам.

Халід, Рахім і Мосаад вийшли з намету; усі троє говорили, перебиваючи й не слухаючи один одного.

Рембо дивився на те, що відбувалося, з темряви дерев.

Мусо, про що вони сперечаються?

Хто поведе боєць. Хто придумає, як краще напасти. Кожний з начальник вважає себе розумніший за інших. І кожний упевнений, що його план кращий. Усі говорити, що їм відома воля Всевишнього.

І якщо вони не домовляться, їх усіх уб’ють.

Муса знизав плечима.

Вічно вони сваритися. Повстанці всі такі. Афганістан — країна племен. Усі племена, усі вожді рівні. Кожне плем’я саме по собі, працювати разом не вміють.

У нас в Америці в такому випадку говорять: нічого сваритися, треба справу робити. — І додав. — А інакше росіяни їх на порох зітруть.

Рахім похитав головою та відійшов убік. Халід і Мосаад пішли за ним, кожен продовжуючи обстоювати своє.

Поки вони сперечалися, усі троє наблизилися до дерев, де стояв Рембо. Багаття освітило в темряві його фігуру. Побачивши чужинця, вони перестали сперечатися.

Рембо знав, що зараз відбудеться. «Принаймні, —подумав він, — є хоч одне питання, у якому в них немає розбіжностей».

Ти будеш боротися з нами, американцю, — сказав Халід.

Муса переклав його слова.

Ні, я прийшов сюди для того, щоб урятувати мого друга.

Це почекає, — перервав його Рахім. — Ми повинні зупинити радянську колону до того, як солдати помітять наші села.

А як щодо мого друга?

Перш ніж допомогти тобі, ми допоможемо своїм, — переконано сказав Мосаад. — Так ти маєш намір битися чи будеш дивитися?

Цього він і чекав. «Вони кидають мені виклик, — подумав Рембо. — Вони вважають це справою честі. Якщо я тепер не полізу в бійку, мене вважатимуть боягузом».

І все знову повернеться до того, із чого почалося. Усією душею Рембо хотілося цього уникнути.

Де ви збираєтеся на них напасти? — запитав він.

В ущелині, кілометрів за двадцять звідси, — сказав Мосаад, — досить далеко, щоб вони не запідозрили, де ми ховаємося.

Я хочу піти туди за дві години до світанку. Мені потрібні шість чоловік.

Ні. Ти підеш разом з нами.

А тепер послухайте мене уважно, — сказав Рембо. І голос його зазвучав, немов відточена сталь клинка в нього на поясі. — Якщо ви хочете, щоб я допомагав, то дозвольте мені це робити по-своєму.

Вожді здивовано закліпали, вражені тоном Рембо. Ніхто — і тим більше жоден сторонній — ніколи не розмовляв із ними так. Вони здивовано подивилися один на одного.

Мосаад доторкнувся до своєї сріблястої бороди. Немов згадавши про бузкаші та про той особливий зв’язок, що між ними після цього виник, він повільно кивнув.

РОЗДІЛ 3

Рембо натягнув повід і зупинив свого коня на краю прірви над захаращеною каменями ущелиною. Місячне світло мерехтіло на піску й на незліченних валунах, що нагадували величезні черепи.

Що це за місце?

Муса зупинився поруч із шістьма моджахедами, які йшли разом із ним.

Його називають Ущелиною Болю.

Місяць освітив розбиту дорогу, що йшла через вузький перевал справа. Перевал скидався на тунель, його стіни зливалися зі стрімчастими скелями з боків ущелини.

Он там, — показав Рембо, — ми й закладемо заряди.

Коли вони досягли верхньої точки перевалу, темрява вже

перетворилася на оманну досвітню імлу. Рембо зняв із коня ящик з вибухівкою. Чекаючи перших променів сонця, він вивчав підходи до перевалу по обидва боки й готував заряди, набивав м’яку вибухівку С-4 у металеві трубки, вставляв у кожну з них детонатор і з’єднував його потім з мініатюрним радіоприймачем на батарейках. Нарешті він щільно закрив усі трубки.

Мусо, скажи людям, які з нами прийшли, щоб вони поводилися із цими штуками дбайливо, немов з дитиною. Якщо вони будуть неакуратні, то можуть порвати провід і детонатор спрацює.

Вони зроблять, як ти скажеш. Вони мріють померти в бою, а не від вибухівка.

Кінчай розмови про смерть! — різко обірвав його Рембо. Він показав ключові місця по обидва боки перевалу та в ущелині. — Скажи людям, щоб вони якомога глибше заклали заряди в тріщини й зверху прикрили камінням.

Чоловіки почали опускатися в заглиблення в скелі. Ранок палав усе яскравіше, і Рембо помітив, як троє перетнули дно долини й почали дертися на протилежний схил. Муса рушив в ущелину. Рембо не міг бачити людей, які знаходилися на скелі прямо під ним, але всі інші виконували вказівки точно, тому він спробував заспокоїтися та зайнявся установкою зарядів уздовж самого гребеня.

Через годину Муса й інші повернулися. Рембо вручив Мусі невеликий радіопередавач, а другий залишив собі.

Щоб підірвати заряд, потрібно клацнути важільцем і включити передавач, а потім натиснути на цю кнопку. Передавач надішле сигнал по радіо. Приймач його