Читати книгу - "Ходімо зі мною, Анастасия Хэд"

Життя з клубком енергії всередині замість серця — нелегка штука, скажу вам. Не психуй — бо починає іскрити. Навіть волосся світиться, як у Капітана Марвел із коміксів.
Ну та годі вже все про мене та про мене.
Отже, по порядку. Війна між бродягами і чистокровними завершилася. Ну, принаймні поки що. Ярик надав їм деякі факти, що компрометують Давида (а саме запис їхньої розмови в його кабінеті), розповів про артефакт і про роль бродяг у завоюванні світу.

Загалом, на спільному зібранні вирішили заморозити конфлікт. На вулицях стало спокійніше.
Давида посадили до в’язниці, хоча психлікарня йому підійшла б краще. Він з’їхав з глузду, став погано тямити й несе всяку нісенітницю. Джая каже, що це наслідки чорної магії. Я питала в неї, чи чекає мене те саме. У відповідь почула, що вони трохи змінили темну магію на світлу, і тому мені нема чого хвилюватися.
Тео повернувся до родини, тепер вони часто у нас в гостях.
Сал із Джаєю подорожують. Так, вони здружилися. І духу не нудно, і маг пізнає світ, який дуже змінився з часів їхньої останньої зустрічі. Правду кажучи, мені здається, між ними щось є, але не будемо про це — щоб не наврочити.

Марк став серйознішим. Впритул зайнявся справою: допомагає батькам відбудовувати їхній зруйнований замок. Уля втілює в цьому будинку всі свої новаторські ідеї. Їх у неї накопичилось — хоч греблю гати. Мир на її діяльність дивиться крізь пальці й цілковито підтримує всі її починання.

Після всього, що ми пережили, я зрозуміла, що немає нічого важливішого за родину. Тож вихідні ми проводимо в родинному колі. Граємо в теніс, шахи. Смажимо стейки на грилі. Загалом, сім’я Ярика надолужує втрачені роки, проведені в розлуці.

Ах так! Нещодавно я познайомила Ярика з батьками. Попросив у тата моєї руки. Паразит! Хоч би попередив заздалегідь. Але вони відреагували добре. Мама не перестає ним захоплюватися. Ще б пак! Як він може не подобатися?

Від битви з Давидом минув майже рік. Все спокійно. Ми живемо в лісовому будиночку й насолоджуємося компанією одне одного. Ярик каже, що я змінилася, особливо коли нервую — він починає мене трохи боятися. Жартує, звісно. Гуморист. Але, якщо серйозно, головне, що ми — попри все — разом.
Добренько, зникаю. Піду шукати мого вовка. Повідомлю йому приємну новину.

Кінець