Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

Мікаель несподівано пригадав, як два роки тому він починав пошук убивці в Хедестаді і постав перед цілою галереєю підозрюваних, кількість яких наближалася до п’ятдесяти. Зрозуміти, хто ж із них винен, тоді здавалося абсолютно безнадійною справою.

У вівторок він о десятій годині ранку покликав до свого редакційного кабінету Малін Ерікссон. Зачинивши двері, він запропонував їй сісти.

Спочатку вони мовчки пили каву. Потім він передав їй список з тридцяти семи імен, складений ними у вихідні.

— Що будемо робити?

— Спочатку переглянемо список з Ерікою. Потім постараємося перевірити кожного окремо. Можливо, що хтось із цього списку має відношення до вбивств.

— І як ми їх перевірятимемо?

— Я думаю зосередити увагу на двадцяти одному клієнтові, які виведені в книзі під своїми іменами. Їм є що втрачати, причому більше, ніж усім решті. Я збираюся пройтися слідами Даґа і навідати кожного з них.

— Добре.

— Для тебе у мене намічено дві справи. По-перше, тут є три імені, які мені не вдалося ідентифікувати, два клієнти і п’ять торговців. Твоє завдання постаратися найближчими днями визначити, хто вони такі. Деякі з імен зустрічаються у праці Міа; у неї є довідкові матеріали; можливо, серед них знайдуться такі, які дозволять установити їх особи.

— Добре.

— По-друге, ми надзвичайно мало знаємо про Нільса Б’юрмана, опікуна Лісбет. У газетах була надрукована його коротка біографія, але я здогадуюся, що вона і наполовину не відповідає істині.

— Тобто я повинна дізнатися про нього більше.

— Правильно. Все, що вдасться розкопати.

О п’ятій годині вечора Мікаелеві Блумквісту зателефонувала Харієт Ванґер.

— Ти можеш говорити?

— Можу, якщо недовго.

— Дівчина, яку оголошено в розшук… Адже це та сама, яка допомогла тобі відшукати мене, чи не так?

Харієт Ванґер і Лісбет Саландер жодного разу не зустрічалися.

— Так, — відповів Мікаель. — Пробач, але я не міг вибрати часу, щоб зателефонувати тобі і повідомити новини. Але це справді вона.

— Які можуть бути наслідки?

— Для тебе… ніяких, як я сподіваюся.

— Але вона знає все про мене і про те, що сталося два роки тому.

— Так, вона дійсно знає все.

Харієт Ванґер мовчала на іншому кінці дроту.

— Харієт… Я не вірю, що це зробила вона. Я маю виходити з того, що вона ні в чому не винна. Лісбет Саландер мені симпатична.

— Якщо повірити в те, що пишуть газети…

— Не треба вірити в те, що пишуть газети. Все дуже просто. Вона дала слово не видавати тебе. І я вірю, що вона дотримається свого слова до смерті. Я вважаю, що вона людина твердих принципів.

— А якщо ні?

— Не знаю. Харієт, я зроблю все, щоб дізнатися, що сталося насправді.

— Добре.

— Не хвилюйся!

— Я не хвилююся. Але хочу бути готова, якщо станеться найгірше. Як ти себе почуваєш, Мікаелю?

— Погано. У нас не було і хвилини відпочинку з того часу, як сталось убивство.

Харієт Ванґер ще трохи помовчала.

— Мікаелю, зараз я в Стокгольмі. Завтра я відлітаю до Австралії на місяць.

— Зрозуміло.

— Я зупинилася в тому ж самому готелі.

— Я не знаю. Не можу второпати, що мені робити. Вночі мені потрібно буде працювати, і я зараз зовсім не здатний бути душею компанії.

— Ніхто не вимагає, щоб ти був душею компанії. Приїзди і дай собі спокій ненадовго.

Мікаель повернувся додому о першій попівночі. Він почувався втомленим і ладний був уже плюнути на все і поспати, але замість цього увімкнув ноутбук і перевірив електронну пошту. Нічого цікавого в ній не з’явилося.

Він відкрив папку «Лісбет Саландер» і виявив там зовсім новий документ. Документ був названий «МікуБлуму» і лежав поряд з документом «Для Салі».

Несподівана поява цього файлу в комп’ютері подіяла на Мікаеля приголомшливо. Вона тут! Лісбет Саландер побувала в його комп’ютері. Можливо, вона навіть зараз перебуває на зв’язку. Він двічі клацнув мишкою.

Він сам не міг би сказати, що очікував побачити — лист, відповідь, запевнення в невинності, пояснення? Повідомлення-відповідь Лісбет Саландер виявилося до прикрого коротким і складалося з одного слова з чотирьох літер:

Зала.

Мікаель як зачарований дивився на це ім’я.

Даґ Свенссон згадував його в їх останній телефонній розмові за дві години до вбивства.

Що вона хотіла цим сказати? Що 3ала є сполучною ланкою між Б’юрманом і Даґом та Міа? Яким чином? Чому? Хто він такий? І звідки це відомо Лісбет Саландер? Яким чином вона в це вплутана?

Він подивився інформацію про документ і побачив, що текст був створений менше п’ятнадцяти хвилин тому. Потім він розсміявся. Як автор документа був зазначений Мікаель Блумквіст. Вона створила документ у його комп’ютері за допомогою його власної ліцензійної програми! Це було краще за електронну пошту і не залишало після себе ір-адреси, за якою можна було б вийти на її слід. Утім, Мікаель був цілком певен, що Лісбет Саландер і без того ніхто не міг би вислідити в Мережі. І це, безперечно, доводило, що Лісбет Саландер вчинила з його комп’ютером те, що вона сама називала терміном hostile takeover.[60]

Він обернувся до вікна, з якого відкривався вид на ратушу. Він не міг позбутися відчуття, що Лісбет Саландер спостерігав за ним у цей момент, начебто вона була в кімнаті і бачила його через екран комп’ютера. Зараз вона могла бути практично в якій завгодно точці світу, але він підозрював, що насправді вона десь зовсім неподалік. Десь у Сьодермальмі. Приблизно в радіусі одного кілометра від того місця, де він сам.

Трохи поміркувавши, він сів за комп’ютер і створив новий документ, який назвав «Для Салі-2», і розмістив на робочому столі. Це було дуже виразне послання:

Лісбет, ти покара на мою голову! Хто, чорт забирай, такий Зала? Сполучна ланка, чи що? Якщо знаєш, хто вбив Даґа і Міа, то хоча б розкажи мені, щоб ми могли розплутати цей проклятий клубок і не мучитися. Мікаель.

Вона таки справді була в цей час у ноутбуці Мікаеля Блумквіста. Відповідь надійшла за хвилину — в папці на його робочому столі з’явився новий документ, цього разу під назвою «Калле Блумквіст». У ньому було таке:

Ти журналіст. От і розкопуй.

Мікаель насупив брови. Вона показала йому палець і вжила прізвисько, яке, як вона добре знала, було йому ненависне. І не дала йому ані найменшої підказки. Він швидко відклацав документ «Для Салі-3» і помістив його на робочий стіл:

Лісбет, журналісти розкопують різні речі, ставлячи питання людям, які